розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, придбаного під час проживання однією сім`єю та за час шлюбу, за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 08 серпня 2008 року.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2014 року, яке набрало законної сили 08 вересня 2014 року, шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу вони не досягли домовленості про поділ сумісного майна подружжя.

Позивач просила визнати за нею право власності на Ѕ частини житлового будинку з господарчими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, виділивши їй приміщення будинку № 1: сіни, площею 6,9 кв. м; № 2 - прихожу, площею 9,2 кв. м; № 3 - санвузол, площею 4,4 кв. м; № 7 - кімнату, площею 17,6 кв. м, що разом складає 38,1 кв. м; господарчу споруду: Б1 - сарай, баня, а ОСОБА_3 виділити приміщення у будинку № 4: кухню, площею 8,6 кв. м: № 5 - кімнату, площею 9,8 кв. м; № 6 - кімнату, площею 9,6 кв. м, що разом 28 кв. м; господарчі споруди: В1 - сарай, гараж; розділити присадибну ділянку вказаного домоволодіння, виділивши в натурі сторонам по Ѕ частини; зобов'язати відповідача провести опалення, газо- та водопостачання до його частини помешкання, а також закласти міжкімнатні двері, що сполучають кімнати під № 2-4, № 2-5 та № 7-6, зробити вхідні двері в його частину будинку.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по Ѕ частині присадибної земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1, площею 0,1500 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3, виданого 29 травня 2009 року.

У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року змінено в частині обґрунтування мотивів відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частини домоволодіння та поділ домоволодіння в натурі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовити у задоволенні позову про визнання за нею права власності на Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Установлено, що з 08 серпня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2014 року, яке набрало законної сили 08 вересня 2014 року, шлюб між сторонами розірвано.

22 травня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу на ім'я відповідача був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1

Змінюючи підстави відмови в задоволенні позовних вимог апеляційний суд указував на те, що будинок було придбано до укладення між сторонами шлюбу, тому він не є спільним майном подружжя та не підлягає поділу. Питання щодо проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу не розглядалося, оскільки не було предметом позовних вимог.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилити, заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року в частині, що залишено без змін рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року залишити без змін.