розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виділення у власність частини земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 червня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому з урахуванням уточнень просили провести поділ у натурі земельної ділянки площею 0,026 га по АДРЕСА_1.

Посилалися на те, що їм на праві спільної часткової власності належать 60/100 частини земельної ділянки площею 0,026 га по АДРЕСА_1, а власником інших 40/100 частини вказаної земельної ділянки є ОСОБА_7 У зв'язку з тим, що добровільно вони не можуть дійти згоди щодо користування вказаною земельною ділянкою, просили задовольнити позов.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 травня 2015 року позов задоволено.

Поділено між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельну ділянку по АДРЕСА_1 згідно з першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2015 року № 23.

Вирішено питання про розподіл судових витрат

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16 червня 2015 року рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 травня 2015 року змінено в частині визначення варіанту поділу - проведено поділ земельної ділянки за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2015 року № 23.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі рішення просять скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Задовольняючи позов та проводячи поділ спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із рекомендацій, викладених у першому варіанті висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2015 року № 23, який передбачає виділення у власність позивачам земельної ділянки меншої від належної їм частки у праві спільної часткової власності на 19 кв. м.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення варіанту поділу та проводячи поділ земельної ділянки за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2015 року № 23, апеляційний суд виходив із того, що саме такий варіант поділу враховує порядок користування земельною ділянкою, який склався між сторонами, та наявність всіх споруд, розміщених на цій земельній ділянці.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 03 червня 2013 року та рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 липня 2014 року у справі № 666/241/14-ц ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками 60/100 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1. Власником інших 40/100 частини вказаної земельної ділянки є ОСОБА_7

У випадках, передбачених статтями 86- 89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) ).

Із матеріалів справи вбачається, що всі запропоновані експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2015 року № 23 варіанти поділу спірної земельної ділянки передбачають відхилення від часток, які належать позивачам та відповідачу.

Обраний судом першої інстанції перший варіант висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2015 року № 23 поділу спірної земельної ділянки передбачає виділення у власність позивачам земельної ділянки меншої від належної їм частки у праві спільної часткової власності на 19 кв. м, а обраний апеляційним судом другий варіант - меншої на 30 кв. м.

Вирішуючи зазначений спір по суті, у той же час на порушення приписів ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України суди не врахували, що при обранні варіанта поділу зазначеної земельної ділянки в натурі слід обирати такий варіант, при якому частки, які виділяються співвласникам, найбільше відповідають їхнім ідеальним часткам, а за наявності найменшого відхилення від ідеальних часток підлягає стягненню відповідна грошова компенсація співвласнику, частка якого зменшилась. Тобто визначальним для виділу частки або поділу майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та можливість виділу частки або поділу майна відповідно до їх часток.

У той же час, вирішуючи спір по суті та обираючи варіанти поділу земельної ділянки, які передбачають відступи від ідеальних часток співвласників, суди не врахували, що під час поділу земельної ділянки в натурі пріоритетним є право власності, а тому збільшення площі земельної ділянки, яка виділена відповідачу без відповідної компенсації позивачам, є істотним порушенням права власності позивачів як співвласників спірної земельної ділянки.

При цьому на порушення приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суди не роз'яснили позивачам право на уточнення позовних вимог щодо можливості стягнення грошової компенсації у зв'язку зі зміною їх частки у праві спільної часткової власності.

З огляду на таке та враховуючи, що судами не з'ясовані всі обставини справи, які мають значення для її подальшого вирішення, то висновки судів про поділ спірної земельної ділянки за обраними судами варіантами є передчасними.

Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. 10 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 червня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.