розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 червня 2015 року,

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 22 серпня 2008 року згідно з кредитним договором ОСОБА_3 надано кредитні кошти в розмірі 25 тис. грн на строк до 22 серпня 2011 року з процентною ставкою 38,4 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував й допустив заборгованість, яка станом на 27 березня 2013 року склала 176 127 грн 77 коп.

Оскільки публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") згідно з договором поруки поручилось перед кредитором за виконання ОСОБА_3 свого зобов'язання, то банк просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 166 127 грн 77 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 200 грн, з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що позов пред'явлено до суду за межами строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. Крім того, позивач своїх позовних вимог не довів, що є його обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду, зазначивши також, що позивачем до суду не надано додаткової угоди, оскільки в анкеті - заяві позичальника зазначено термін дії кредитного договору до 22 серпня 2010 року, та графіку погашення кредиту, яким встановлені окремі самостійні зобов'язання, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити заборгованість за тілом кредиту, процентами та пенею в межах строку позовної давності.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Частиною 3 ст. 335 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Таким вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 серпня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір у розмірі в розмірі 25 тис. грн терміном на 36 місяців до 22 серпня 2011 року з процентною ставкою 38,4 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 8 - 9).

На забезпечення вказаного кредитного зобов'язання 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент-Банк" укладено договір поруки з розміром відповідальності 10 тис. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір від 22 серпня 2008 року укладено терміном на 36 місяців, тобто до 22 серпня 2011 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договорами поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту, а тому оскільки кредитним договором установлено дію цього договору до 22 серпня 2011 року, то днем настання строку виконання основного зобов'язання, з якого починається відлік трирічного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителів, буде - 23 серпня 2011 року, а припинення поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України - 23 серпня 2014 року.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6-3цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, суд не звергува уваги на вимоги ст. 16 ЦПК України, згідно з якими не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції відмовив у позові як за пропуском строку позовної давності, так і через необґрунтованість позову, що є взаємовиключними підставами, оскільки положення про позовну давність застосовуються лише до обґрунтованих позовів.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув; зазначених вимог закону не врахував; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідив і не оцінив доводи позивача та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, який не відповідає фактичним обставинам справи та доказам.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 червня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.