розглянувши в судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рассвет" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2015 року,

У листопаді 2014 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рассвет" (далі - ОСББ "Рассвет") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що воно забезпечує надання комунальних послуг по утриманню житлового будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_2 у м. Миколаєві. ОСОБА_3 є власником квартири № 28 зазначеного будинку, отримував надані житлово-комунальні послуги, проте сплачував за них несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1 428 грн 87 коп.

Ураховуючи викладене, ОСББ "Рассвет" просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані комунальні послуги за період з 1 липня 2007 року до 30 червня 2012 року в розмірі 1 428 грн 87 коп., яка складається із: заборгованості за послуги з утримання будинку в розмірі 119 грн 15 коп., боргу за недонарахуванням - 738 грн 85 коп., штрафних санкцій за рішеннями господарських судів - 571 грн 88 коп.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСББ "Рассвет" заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 321 грн 89 коп., яка складається із: заборгованості за послуги з утримання будинку в розмірі 119 грн 15 коп., боргу за недонарахуванням - 89 грн 60 коп., штрафних санкцій - 113 грн 14 коп., та судові витрати в розмірі 54 грн 88 коп.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСББ "Рассвет" 1 428 грн 87 коп. заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг та 365 грн 40 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСББ "Рассвет", суд першої інстанції, виходив із того, що відповідач порушував свої зобов'язання щодо сплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. При цьому суд застосував положення ст. ст. 256, 257 ЦК України та стягнув заборгованість в межах строку позовної давності та пропорційно до кожного мешканця будинку.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо виникнення у позивача права вимоги до ОСОБА_3 щодо сплати ним заборгованості з оплати комунальних послуг, однак змінив рішення місцевого суду та задовольнив позов у повному обсязі, оскільки відповідач не звертався до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Вказаний будинок передано на баланс ОСББ "Рассвет", яке обслуговує будинок та надає послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території житлового фонду. Відповідач отримує зазначені послуги, однак сплачував за них несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

Положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Проте апеляційний суд, взявши за доказ надані позивачем розрахунки заборгованості, не дав правової оцінки тому, чи є штрафні санкції за рішеннями господарських судів боргом ОСББ "Рассвет" внаслідок його бездіяльності щодо несвоєчасного пред'явлення позовів про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, чи це є заборгованістю мешканців будинку.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув; зазначених вимог закону не врахував; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог та дійшов передчасного висновку про задоволення позову в повному обсязі.

За таких обставин рішення апеляційного не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.