Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Кафідової О.В., Попович О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 12 травня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" (далі - ДП "Житомирський військовий лісгосп") невиплачену при звільненні заробітну плату за дні чергування, а саме за 21 червня 2014 року, 2 серпня 2014 року, 14 вересня 2014 року в розмірі 1 041,72 грн та 18 612,48 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Позов мотивував тим, що з відповідачем перебував у трудових відносинах. Згідно із графіком чергування на червень - липень 2014 року та серпень-вересень 2014 року йому було визначено дні чергувань: 21 червня 2014 року, 2 серпня 2014 року та 14 вересня 2014 року. Дані дні були вихідними. Наказом від 17 вересня 2014 року його було звільнено, про те при звільненні за вказані вище дні чергування заробітну плату йому не виплачено, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 12 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установлено, що ОСОБА_3 працював у ДП "Житомирський військовий лісгосп" на посаді лісничого.

Відповідно до наказу від 12 березня 2014 року "Про встановлення цілодобового чергування в пожежонебезпечний період" працівникам ДП "Житомирський військовий лісгосп" було встановлено чергування з подальшим наданням дня відпочинку згідно чинного законодавства.

Згідно із графіком чергувань на червень-липень 2014 року та серпень-вересень2014 року ОСОБА_3 було визначено чергування у вихідні дні: 21 червня 2014 року, 2 серпня 2014 року та 14 вересня 2014 року.

Наказом від 17 вересня 2014 року ОСОБА_3 було звільнено.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що при звільненні із ним не було проведено повного розрахунку, а саме не компенсовано дні чергувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди, встановивши, що ОСОБА_3 тричі чергував у вихідні дні, виходили з того, що чергування у вихідні дні не підлягає оплаті і останній не звертався з заявами про відгули.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Залучення працівників до чергування регулюється постановою Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 2 квітня 1954 року № 233 "Про чергування на підприємствах і в установах", яка діє в Україні відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу СРСР" від 12 вересня 1991 року № 1545 (1545-12) в частині, яка неврегульована законодавством України.

Графік чергування затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом. Залучення працівників до чергування провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають передбачатися дні відпочинку, що надаються працівникам за чергування.

Отже чергування у вихідний день не підлягає оплаті, а за нього надається відгул.

Судами встановлено, що позивач в період роботи з 21 червня 2014 року по 17 вересня 2014 року з заявами про надання відгулів до роботодавця не звертався, тому відгули не надавались.

Оскільки спеціальна грошова компенсація за чергування не передбачена законом, суд прийшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі, а відтак і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи касаційної скарги про порушення судом норми ст. 107 КЗпП України не заслуговують на увагу, оскільки дана норма регулює оплату роботи у святкові і неробочі дні.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновок суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 12 травня 2015 року залишити без змін.