розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення коштів, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 квітня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 12 серпня 2014 року у відділенні публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) ним було отримано зарплатну картку. 16 серпня 2014 року на картку було зараховано 50 грн. Того ж дня, Банком було списано з картки 24, 88 грн, назва операції "Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості по картці НОМЕР_1". У подальшому відбулися неодноразові списання коштів на загальну суму 2 561,98 грн. Посилаючись на відсутність судового рішення про стягнення з нього кредитної заборгованості, вважав, що Банк не мав права самовільно списувати кошти з рахунку клієнта. Вказував, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку оцінив у 20 000 грн.

Заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 квітня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_3 суму списаних з зарплатної картки коштів в розмірі 2 561,98 грн та 1 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Вирішено питання стягнення судового збору.

У касаційній скарзі Банк просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу в частині стягнення коштів списаних із зарплатної карточки передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в частині відшкодування моральної шкоди ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про стягнення Банку на користь

ОСОБА_3 суму списаних з зарплатної картки коштів в розмірі 2 561,98 грн, суди виходили з безпідставного списання коштів з зарплатної картки позивача. Стягуючи з Банку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, суди посилались на те, що внаслідок протиправних дій представників відповідача щодо безпідставного списання коштів з зарплатної картки позивача, останній зазнав моральних страждань, які виразились в негативних емоціях та переживаннях.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.

Установлено, що 12 серпня 2014 року у відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_3 отримав зарплатну картку.

У період серпень-вересень 2014 року із зарплатної картки ОСОБА_3 були списані кошти, а саме: 16 серпня 2014 року -

24,88 грн, 18 серпня 2014 року - 12,44 грн, 5 вересня 2014 року -

19,26 грн, 7 вересня 2014 року - 5,07 грн, 19 вересня 2014 року -

2500,33 грн, назва операції "Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості по картці НОМЕР_1". Всього за вказаний період списано з рахунку позивача кошти на загальну суму 2 561,98 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 березня 2014 року відмовлено Банку у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Дане рішення набрало законної сили.

Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунку клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно з п. 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) , якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, та право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Банк посилався на укладений між сторонами договір про надання банківських послуг, який складається з підписаної позивачем заяви та Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до п. 4.6. яких позичальник доручив банку здійснювати списання грошових коштів з усіх поточних рахунків у валюті кредиту, в межах сум, які підлягають сплаті банку по цьому договору, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання) та на безпідставне відшкодування моральної шкоди.

Згідно із ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд, пославшись на те, що Банком не надано суду доказів того, що в умовах договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку позивач надав згоду банку на списання з його зарплатного рахунку коштів на погашення заборгованості по інших договорах, у порушення положень ст. 303 ЦПК України

не встановив, які саме Умови діяли на час укладення договору.

Встановлення даної обставини має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Приписами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З обставин справи встановлених судом, убачається, що спір між сторонами випливає з договірних зобов'язань.

При цьому, вирішуючи спір у цій частині суди не врахували, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також, якщо умови про відшкодування прописані в укладеному договорі.

Крім того, посилання суду на положення ст. 1167 ЦК України є безпідставними, оскільки дана норма закону регулює позадоговірні правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Погоджуючись з судовим рішенням, апеляційний суд не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, не перевірив доводи апеляційної скарги, не встановили характер правовідносин, що виникли між сторонами та правову норму, яка підлягає до застосування, що свідчить про передчасне постановлення ухвали про залишення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ