розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Дніпропетровську до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року,

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Дніпропетровську звернулося до суду із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 5007С52, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 34 600 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у валюті кредиту з кінцевою датою погашення 20 червня 2014 року, для фінансування поточних потреб 14 лютого 2008 року відповідно до додаткового договору № 5007С52-1 до кредитного договору від 22 червня 2007 року було збільшено суму кредиту та встановлення її у розмірі 100 тис. доларів США із сплатою процентів за користування кредитом. У зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань станом на 19 лютого 2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 216,64 доларів США та пеня - 135 448 грн 51 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року, позов публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Дніпропетровську задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Дніпропетровську заборгованість за кредитним договором від 22 червня 2007 року № 5007С52 у розмірі 23 216,64 доларів США та пеню - 135 448 грн 51 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року залишити без змін.