Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Маляренка А.В.,

Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року,

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 квітня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредитну картку "Універсальна" з кредитним лімітом у розмірі 4 тис. грн під 36 % річних. У зв'язку з порушенням своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість у розмірі 17 379 грн 63 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь та судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року, в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частинами першою, п'ятою ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Статтею 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Установлено, що між сторонами 19 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, строк дії якого становить останній день квітня 2011 року.

Умови договору ОСОБА_2 не виконує з 09 листопада 2006 року (останній платіж).

31 березня 2008 року судовим наказом Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області стягнуто з ОСОБА_2 борг за вказаним договором станом (а. с. 4).

З позовом банк звернувся у лютому 2014 року.

Матеріали справи не містять доказів вчинення будь-яких дій ОСОБА_2 на виконання умов указаного договору.

Списання банком грошових коштів з іншого карткового рахунку ОСОБА_2, які були скеровані на погашення заборгованості за цим договором не може свідчить про вчинення дій ОСОБА_2, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку і є підставою для переривання стоку позовної давності.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що банком пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року залишити без змін.