Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дем'яносов М.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на квартиру та виселення,

У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № K2H7GA00000018. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 жовтня 2007 року між банком та відповідачем було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 49,40 кв. м. Відповідач порушила умови договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 07 липня 2012 року становить 133 138,88 доларів США. Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування і перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, виселити відповідача та інших осіб із квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2014 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року у розмірі 133 138,88 доларів США, що еквівалентно 1 064 112 грн 50 коп., що складається із боргу за кредитом у розмірі 9 299,85 доларів США, пені у розмірі 19 563,56 доларів США і штрафів у розмірі 6 369,74 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,40 кв. м, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю., за реєстровим № 661, шляхом продажу з прилюдних торгів із початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року у розмірі 729 378 грн 26 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,40 кв. м, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю., за реєстровим № 661, шляхом продажу з прилюдних торгів із початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 555 500 грн.

В решті рішення суду залишено без змін.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не звертати до виконання, протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , що набрав законної сили з 07 червня 2014 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відмовити.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 33 та ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до умов іпотечного договору, укладеного між сторонами, іпотекодержатель набуває право стягнення на предмет іпотеки в таких випадках: у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, та/або будь-якого зобов'язання іпотекодавця за цим договором та інше (пункт 4 іпотечного договору).

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-VII (1304-18) ) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Статтею 3 Закону № 1304-VІІ передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

У цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладенням певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений Законом № 1304-VII (1304-18) мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи скарги висновки суду не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, крім того, зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, у відкритті касаційного провадження на рішення апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на квартиру та виселення.