Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Дослідне господарство "Рокині" Волинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук про стягнення заборгованості по заробітній платі, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 17 червня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом до державного підприємства "Дослідне господарство "Рокині" Волинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (далі - ДП "ДГ "Рокині" Волинського інституту агропромислового виробництва УААН).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що 27 серпня 2004 року він був прийнятий на посаду директора ДП "Рокині". Згідно наказу від 28 вересня 2004 року № 81 ДП "Рокині" було перейменоване в ДП "ДГ "Рокині" Волинського інституту агропромислового виробництва УААН. 21 березня 2006 року між ним та Волинським інститутом агропромислового виробництва УААН було укладено контракт, згідно якого ОСОБА_4 призначено на посаду директора ДП "ДГ "Рокині" Волинського інституту агропромислового виробництва УААН. Після закінчення дії контракту він продовжував виконувати роботу директора. У день звільнення, 02 квітня 2014 року з ним не було проведено розрахунку. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2011 року по 02 квітня 2014 року в розмірі 141 714,29 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 03 квітня 2014 року по 20 листопада 2014 року в розмірі 30 047,82 грн, індексацію за період з лютого 2011 року по квітень 2014 року в розмірі 1 839,32 грн, компенсацію заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з лютого 2011 року по квітень 2014 року в розмірі 29 881,06 грн, компенсацію за невикористану відпустку за період з 27 серпня 2007 року по 02 квітня 2014 року в розмірі 19 919,64 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати вказані судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до контракту від 21 березня 2006 року був призначений на посаду директора ДП "ДГ "Рокині" Волинського інституту агропромислового виробництва УААН. Наказом від 23 грудня 2014 року № 42-О/С ОСОБА_4 звільнено з посади директора вказаного підприємства з 11 квітня 2014 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно наказу Волинського інституту агропромислового виробництва УААН від 16 лютого 2011 року № 3-о/д створено ліквідаційну комісію для здійснення комплексу заходів щодо припинення ДП "ДГ "Рокині" Волинського інституту агропромислового виробництва УААН шляхом приєднання його до державного підприємства "Експериментально-дослідне господарство "Еліта" Волинського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук.

ОСОБА_4 з 01 лютого 2011 року по 11 квітня 2014 року посадові обов'язки директора вказаного підприємства та іншої роботи не виконував, на роботі не перебував. 23 грудня 2014 року, при видачі відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_4, з останнім було проведено розрахунок компенсації за невикористану відпустку та встановлено, що заборгованості по грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки та по заробітній платі не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для нарахування і стягнення заробітної плати та інших виплат, оскільки ОСОБА_4 у період з лютого 2011 року по квітень 2014 року не виконував посадові обов'язки директора чи будь-яку іншу роботу у ДП "ДГ "Рокині" Волинського інституту агропромислового виробництва УААН, та правильно застосував статтю 116 КЗпП України.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 станом на 01 лютого 2011 року виконував обов'язки керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Веселка" (а.с. 142).

Місцевим та апеляційним судами належним чином перевірені обставини справи та їм дана вірна оцінка, та вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Висновки судів повністю мотивовані

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 17 червня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.