розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 30 липня 2014 року, -

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 16 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 110 000 доларів США зі сплатою 14 % річних до 15 листопада 2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Внаслідок неналежного виконання ним обов'язків за кредитним договором станом на 03 лютого 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 111 242, 74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 889 163, 22 грн, яку позивач просив стягнути із спадкоємця боржника - ОСОБА_3

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 30 липня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 598 482, 62 грн, але в межах вартості одержаного нею спадкового майна після смерті ОСОБА_4 Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні указаних фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів (ст. 179 ЦПК України).

На суд апеляційної інстанції такі обов'язки покладаються в силу ст. 303 ЦПК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі встановлено, що 16 листопада 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 110 000 доларів США зі сплатою 14 % річних до 15 листопада 2012 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2009 року стягнуто із ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 77 338, 17 доларів США, що утворилася станом на 18 вересня 2009 року, із яких 73 651, 05 доларів США - борг за тілом кредиту, 3 329, 02 доларів США - проценти, 5 060, 38 доларів США - комісія, 297, 69 доларів США - пеня. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

08 червня 2012 року банк звернувся до нотаріальної контори із вимогою до спадкоємців ОСОБА_4 (а. с. 24, 25).

За нормами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Задовольняючи позов частково у справі, що переглядається, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України як спадкоємець, яка постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Проте таких висновків встановленими обставинами про те, у якій черзі спадкоємців за законом ОСОБА_3 спадкує після смерті ОСОБА_4, не обґрунтував.

Суд стягнув із неї заборгованість за кредитним договором, що виникла за період із 19 вересня 2009 року (із дня - наступного за днем, яким визначено період стягнення у рішенні суду від 17 грудня 2009 року) по 02 лютого 2012 року зі сплати процентів у розмірі 33 662, 73 доларів США, та пеню у розмірі 16 806, 43 доларів США за цей же період прострочення виконання кредитних зобов'язань.

Стягнута апеляційним судом сума за складовими та періодом нарахування не охоплює розмір стягнутого за рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2009 року, а тому доводи касаційної скарги про подвійність стягнення кредитної заборгованості відхиляються.

Разом з тим, встановлення об'єму та вартості спадкового майна становить предмет доказування у справах за позовами до спадкоємців про стягнення боргів спадкодавця, оскільки ці обставини визначають межу відповідальності спадкоємців.

Зазначення лише в резолютивній частині судового рішення про стягнення суми заборгованості у межах вартості одержаного спадкового майна без встановлення об'єму спадкової маси та визначення її конкретної вартості із зазначенням про встановлене у рішенні суду (як в мотивувальній, так і в резолютивній частинах) є неправильним застосуванням положень ст. 1282 ЦК України. Таке рішення може утруднити його виконання, оскільки виданий на його підставі виконавчий лист не матиме вказівки на межі виконавчого провадження.

Обставини про те, на яке майно відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_4 та яка його вартість апеляційним судом не встановлено.

Вказані порушення судом норм матеріального та процесуального права дають підстави для виходу за межі доводів касаційної скарги відповідно до повноважень, передбачених ч. 3 ст. 335 ЦПК України, та скасування рішення апеляційного суду із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 30 липня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.