розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", ДП "Морський торговельний порт "Южний" про відшкодування шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2015 року,

11 червня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 14 червня 2013 року внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_4, було пошкоджено її автомобіль. У зв'язку із тим, що матеріальна та моральна шкода не відшкодовані, вона була змушена звернутися до суду із позовом.

Просила стягнути з ТДВ СК "Альфа Гарант" на свою користь матеріальну шкоду за пошкодження автомобіля у розмірі 30 497,03 грн, з ОСОБА_4 на свою користь моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн та судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ "СК "Альфа Гарант" на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди в розмірі 30 497 грн 03 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 2 500 грн.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

У касаційній скарзі ТДВ "СК "Альфа Гарант" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТДВ СК "Альфа Гарант".

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ДП "Морський торговельний порт "Южний" не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду.

Частиною 1 ст. 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Установлено, що 14 червня 2013 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Тойота", державний номерний знак НОМЕР_1 рухаючись по вул. Довгій, 75 в м. Одесі, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці свого маневру та скоїв зіткнення з автомобілем "Нісан", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3 Унаслідок ДТП вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України .

Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2013 року за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 14 червня 2013 року № 767899 з відповідними матеріалами, складеними стосовно ОСОБА_3, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КпАП України.

Згідно з висновком від 25 липня 2013 року № 3498 експертного дослідження обставин зіткнення зазначених автомобілів дії водія "Тойота" не відповідають вимогам п.п. 9.4, 10.1 ПДР (1306-2001-п) з технічної точки зору, привели до виникнення аварійної ситуації і як наслідок зіткнення транспортних засобів.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 є власником автомобіля "Нісан", державний номерний знак НОМЕР_2, 2007 року випуску.

Згідно з висновком експерта від 16 серпня 2013 року № 3519 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику КТС, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля "Нісан", державний номерний знак НОМЕР_2, пошкодженого при ДТП 14 червня 2013 року, становить 30 497,03 грн. Огляд здійснювався за участі власника цього автомобіля та представника СК "Альфа-Гарант" Добровольського О.В.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 власником автомобіля "Тойота", державний номерний знак НОМЕР_1, 1993 року випуску, є ДП "Морський торговельний порт "Южний".

Із подорожнього листа службового легкового автомобіля № 2013009040 від 14 червня 2013 року вбачається, що автомобілем "Тойота", державний номерний знак НОМЕР_1, 1993 року випуску, керував ОСОБА_4

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9985077 ДП "Морський торговельний порт "Южний" застрахувало автомобіль "Тойота", державний номерний знак НОМЕР_1, в ТДВ СК "Альфа Гарант".

02 липня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до страхової компанії із повідомленням про ДТП від потерпілого, надавши до повідомлення необхідні документи.

Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до пп "б" п. 35.2 ст. 35 Закону до заяви додається, зокрема документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником.

За правилами пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Листом ТДВ СК "Альфа Гарант" від 25 листопада 2014 року № 12/2807 повідомило, що в зв'язку із тим, що позивач не подала заяву на відшкодування в терміни передбачені законодавством, ТДВ СК "Альфа Гарант" не має правових підстав для здійснення виплати.

Позивач звернулася до суду з даним позовом 11 червня 2014 року, тобто в межах одного року (ДТП - 14 червня 2013 року).

Отже ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування позивачу є безпідставною.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судів по їх оцінці, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 334, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ