Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Штелик С.П., Луспеника Д.Д., Черненко В.А. розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_6, на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 12 серпня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом. В обґрунтування позовних вимог указував на те, що 22 червня 2006 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого останній отримав у борг 5 246 300 грн та зобов'язався повернути вказану суму до 31 грудня 2011 року.

З огляду на те, що відповідач не виконав узяті на себе зобов'язання та ухиляється від добровільного повернення боргу, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь суму боргу в розмірі 5 246 300 грн, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ в сумі 4 635 680 грн 99 коп., інфляційні збитки в розмірі 6 023 587 грн 63 коп. та 3% річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 544 609 грн 06 коп. Всього просив стягнути 16 450 177 грн 68 коп. та суму понесених витрат.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 12 серпня 2015 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить указані вище судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідач ОСОБА_5 довів, що його зобов'язання по поверненню боргу, яке виникло на підставі договору позики від 22 червня 2006 року припинились, оскільки боржник був замінений за згодою кредитора ОСОБА_4 на іншу особу ТОВ "Продексім, ЛТД" шляхом укладення 22 червня 2006 року договору про переведення боргу. Позивач ОСОБА_4, заперечуючи факт вчинення правочину переведення боргу на ТОВ "Продексім, ЛТД", не надав суду доказів вчинення ОСОБА_5 кримінального діяння, пов'язаного з підробкою даного договору, вказаний договір не був оспорений та не був визнаний у встановленому порядку недійсним, цей договір не є предметом спору, його форма відповідає положенням ст. 521 ЦК України і, оскільки він не підпадає під ознаки нікчемного правочину, тому діє встановлена ст. 204 ЦК України презумпція його правомірності.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає висновки судів такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції в розумінні статті 335 ЦПК України і не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 12 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.