Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Остапчука Д. О., Гончара В. П., Савченко В. О.,

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Рибалки Клавдії Дмитрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Рибалки К. Д., Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") про визнання недійсним договору іпотеки від 28 грудня 2007 року № PML-С00/395/2007, укладеного між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4, та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К. Д., зареєстрованого в реєстрі за № 7421, про передачу в іпотеку нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за вказаною адресою.

Посилалась на те, що не уповноважувала ОСОБА_5 на укладання від її імені будь-яких правочинів, у тому числі і передачі належного їй майна в іпотеку ПАТ "ОТП Банк" на підставі оспорюваного іпотечного договору. Посилаючись на приписи ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, просила задовольнити позов.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 необхідно відхилити з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами встановлено, що 31 січня 2007 року ОСОБА_4 видала на ім'я ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність зі строком дії до 31 січня 2017 року, якою уповноважила останнього вчиняти від її імені правочини щодо розпорядження всім її майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, зокрема, договори купівлі-продажу, міни, застави, іпотеки, договори про розподіл майна, угоди про визначення часток, передавати майно в користування (оренду), приймати майно в дар та будь-які інші договори, на її розсуд, проводити розрахунки по укладених договорах, отримувати належні їй гроші, а також вчиняти інші дії, передбачені цією довіреністю. Вказана довіреність того ж дня була внесена до Єдиного реєстру довіреностей (а. с. 7, 8, т. 1).

28 грудня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № ML-С00/395/2007, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 291 659,12 швейцарських франків зі сплатою 4,49 % річних з кінцевим терміном повернення 28 грудня 2031 року.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4, та ЗАТ "ОТП Банк" укладено іпотечний договір № PML-С00/395/2007, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К. Д., зареєстрований в реєстрі за № 7421, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передано належний на праві власності ОСОБА_4 житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, розташована за вказаною адресою.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним вказаного іпотечного договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач у суді не довела обставин, на які посилалась на обґрунтування своїх вимог. ОСОБА_5, укладаючи оспорюваний іпотечний договір, діяв від імені ОСОБА_4 та в її інтересах у межах наданих йому останньою повноважень на підставі чинної довіреності.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.