Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дем'яносов М.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення,

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності йому (2/3 частини) та його сину - ОСОБА_4 (1/3 частини). Відповідач у справі є дружиною його сина - ОСОБА_4

Без відома позивача син зареєстрував у спірну квартиру своїх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_5

ОСОБА_3 створюючи конфлікти та різного роду сварки, фактично створила умови, за яких позивач змушений проживати в квартирі знайомої людини, чим на його думку порушено його право на вільне користування приватною власністю.

Вказуючи на те, що він жодних дозволів на вселення інших осіб у свою квартиру не надавав, ОСОБА_2 просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири відповідача, яка зареєстрована за іншою адресою.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 08 вересня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з вимогами якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач є членом сім'ї ОСОБА_4, вселилась із його дозволу, а тому дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4, як співвласник квартири, відповідно до вимог ст. ст. 317, 319, 383, 405 ЦК України, має право вселяти до спірної квартири членів своєї сім'ї.

Крім цього, позивачем не доведено, а судом не встановлено факту порушення відповідачем прав позивача на вільне користування та розпорядження спірною квартирою.

Доводи скарги висновки судів не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, крім того, зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.