Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання законним вселення в службове жиле приміщення, зобов'язання видати ордер про надання жилої площі та про зобов'язання забезпечення обліку та реєстрації за місцем проживання,

У лютому 2015 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, в якому просили визнати законним вселення їх у службове приміщення, зобов'язати видати ордер про надання жилої площі, забезпечити облік та реєстрацію за місцем проживання, посилаючись на те, що вони постійно проживають в АДРЕСА_1, який належить ПАТ "Промінвестбанк", посилаючись на те, що ОСОБА_2 разом з членами його сім'ї вселився у гуртожиток як працівник ПАТ "Промінвестбанк" та проживають у ньому, однак відповідач відмовляється забезпечити реєстрацію позивачів за вказаною адресою, чим порушує їх права.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2015 року, у задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені у справі судові рішення частково скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керуючись положеннями ст.ст. 127, 128, 129 ЖК УРСР, дійшов вірного висновку про відсутність підстав у позивачів користуватися спірним жилим приміщенням, оскільки спеціальний ордер, який надає право на зайняття жилого приміщення позивачем не надавався. Судами встановлено, що позивачі вселилися до гуртожитку тимчасово та без права прописки.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання законним вселення в службове жиле приміщення, зобов'язання видати ордер про надання жилої площі та про зобов'язання забезпечення обліку та реєстрації за місцем проживання.