розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді апеляційного суду Миколаївської області від 13 травня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 27 березня 2015 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області від 07 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху згідно зі ст. 297 ЦПК України та надано заявникові строк для усунення недоліків - сплати судового збору.

Ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області від 13 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду Миколаївської області від 13 травня 2015 року, справу направити до апеляційного суду для розгляду, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зі справи вбачається, що 18 березня 2015 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області ухвалено рішення у справі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, 27 березня 2015 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області від 07 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху на підставі ст. ст. 121, 297 ЦПК України та надано заявникові строк для усунення недоліків - сплати судового збору. При цьому суд виходив із того, що заявником не в повному обсязі сплачено судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон). Так, враховуючи, що до апеляційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у сумі 450 грн, однак згідно з вимогами вказаного Закону до сплати підлягає судовий збір у сумі 471 грн 84 коп., тому сума недоплаченого судового збору складає 21 грн 84 коп.

На а. с. 120 міститься копія супровідного листа апеляційного суду Миколаївської області від 07 квітня 2015 про направлення копії ухвали судді апеляційного суду Миколаївської області від 07 квітня 2015 року на ім'я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, тобто за тією, що вказана нею в апеляційній скарзі.

На поштовому конверті та рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, адресованому на ім'я ОСОБА_4, зазначено таку ж саму адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 121-122).

Разом із тим до вищевказаного конверта прикріплено довідку Укрпошти м. Вознесенська від 11 травня 2015 року із зазначенням причини повернення поштового відправлення - за закінченням терміну зберігання.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2015 року, суддя апеляційного суду виходив із наявності підстав, передбачених ст. ст. 121, 297 ЦПК України, оскільки недоліків апеляційної скарги заявником не усунуто. При цьому врахував, що копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху направлялася заявнику за вказаною в апеляційній скарзі адресою, тобто за останньою відомою суду адресою, оскільки від заявника не надходило повідомлень про зміну її місця проживання, тому відповідно до положень ст. 77 ЦПК України вона вважається такою, що доставлена належним чином.

Однак такий висновок судді апеляційного суду не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_4 права на захист порушених прав, свобод та інтересів, оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Європейської конвенції прав людини.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

Всупереч вищевикладеному поза увагою й належною правовою оцінкою судді апеляційного суду залишився факт повернення поштового відправлення разом із ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, без вручення адресату, із причини - за закінченням терміну зберігання.

Маючи відомості про неотримання ОСОБА_4 копії ухвали про залишення її апеляційної скарги без руху, апеляційний суд не сприяв здійсненню прав заявника згідно з положеннями ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не вчинив необхідних дій щодо повторного направлення зазначеної ухвали або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, в результаті чого дійшов передчасного висновку про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала судді апеляційного суду - скасуванню з передачею до суду апеляційної інстанції питання про відкриття апеляційного провадження згідно з вимогами ст. 342 ЦПК України.

Крім того, слід зазначити, що на а. с. 124 міститься копія супровідного листа апеляційного суду Миколаївської області від 13 травня 2015 року про направлення копії ухвали від 13 травня 2015 року на ім'я ОСОБА_4 за наступною адресою: АДРЕСА_2, яка є відмінною від дійсної адреси ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Миколаївської області від 13 травня 2015 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.