розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Львівської області від 2 червня 2015 року та касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 2 червня 2015 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що у січні 2004 року він познайомився з ОСОБА_5 і з червня 2004 року до жовтня 2011 року вони проживали однією сім'єю як чоловік і дружина. Указував на те, що за належні йому кошти вони з відповідачем розпочали будівництво в сел. Шкло Яворівського району з метою створення спільної сумісної власності. Просив з урахуванням уточнених позовних вимог встановити факт його проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з червня 2004 року до жовтня 2011 року, визнати будинок № 47 та земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу за період з червня 2004 року по жовтень 2011 року. Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано земельну ділянку, площею 0,15 га з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 2 червня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині визнання земельної ділянки, площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасовано та в цій частині відмовлено у задоволенні позову. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України (2947-14) .

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд, вважаючи доведеним факт спільного проживання позивача та відповідача однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2004 року по жовтень 2011 року, та те, що спірний будинок сторони будували разом за спільні кошти у період фактичного проживання сторін однією сім'єю та дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання зазначеного будинку спільним сумісним майном сторін.

Згідно з роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року (va007700-04) (з подальшими змінами) земельна ділянка одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання спільним сумісним майном земельну ділянку, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що земельна ділянка, яка 19 квітня 2005 року одержана ОСОБА_5 у період спільного проживання позивача та відповідача однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, є її особистою приватною власністю, та не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди, у відповідності до ст. 120 ЗК України.

Ураховуючи те, що вимоги про поділ будинку у вказаній справі не були заявлені, то у суду були відсутні підстави вважати, що право власності на спірну земельну ділянку перейшло до двох осіб.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ