Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Дьоміної О.О.,

Парінової І.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року,

У грудні 2014 року Національна академія внутрішніх справ звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання, посилаючись на те, що відповідача з 01 вересня 2005 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ. Правонаступником Київського національного університету внутрішніх справ є Національна академія внутрішніх справ. 28 листопада 2007 року між Київським національним університетом внутрішніх справ, комплектуючим органом - УМВС України у Хмельницькій області та ОСОБА_2 укладено договір № Хм-199 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, згідно з яким ОСОБА_2 навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання. Після здобуття вищої освіти відповідно до умов договору відповідач направлений для подальшого проходження служби до УМВС України у Хмельницькій області. Наказом УМВС України у Хмельницькій області від 13 квітня 2012 року № 88 о/с відповідача було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ до закінчення трирічного терміну перебування на службі після навчання, а тому не виконав умови договору про підготовку фахівця. Позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 12 149 грн 39 коп.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2015 року у задоволенні позову Національної академії внутрішніх справ відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Національної академії внутрішніх справ задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ витрати, пов'язані з навчанням у розмірі 12 149 грн 39 коп. та судовий збір - 35 грн 40 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України "Про освіту" випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Указом Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" (77/96) встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання. Порядок працевлаштування випускників, які закінчили вищі навчальні заклади за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб, визначається угодами між ними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення апеляційного суду не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.