розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання права власності на Ѕ частину квартири, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 березня 2015 року,

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання права власності на Ѕ частину квартири, посилаючись на те, що 24 грудня 1993 року ОСОБА_3 приватизувала квартиру АДРЕСА_1. На час приватизації квартири позивач досягла 17 років і постійно проживала в ній, однак не була вписана у свідоцтво про право власності на житло, про що їй стало відомо 24 грудня 2010 року. Будучи донькою наймача вона постійно проживала та була прописана у квартирі. Вважає, що при приватизації квартири допущено порушення вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , так як будучи членом сім'ї наймача мала рівні права на приватизацію частини квартири. Просила визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаної квартири.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 березня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 24 грудня 1993 року за НОМЕР_1, про право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" відхилити, рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 березня 2015 року залишити без змін.