головуючого Червинської М.Є., суддів: Дербенцевої Т.П., Журавель В.І., Леванчука А.О., Фаловської І.М., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави, шляхом його продажу від імені боржника, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 3 березня 2015 року,

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (далі - ТОВ "Вердикт Фінанс") звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 вересня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту і заставу транспортного засобу № 11223887000, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 415 доларів США зі сплатою 12% річних та строком повернення цих коштів до 26 вересня 2014 року. Вказаний кредит було взято на придбання автомобіля марки "Daewoo", модель "Nexia", який згідно цього договору є предметом застави. 20 квітня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до умов якого ПАТ "УкрСиббанк" відступив на користь ТОВ "Кредекс Фінанс" своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11223887000 від 26 вересня 2007 року. 20 квітня 2012 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ТОВ "Вердикт Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/12-КВ, відповідно до умов якого ТОВ "Кредекс Фінанс" відступило на користь ТОВ "Вердикт Фінанс" своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11223887000 від 26 вересня 2007 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору утворилася заборгованість, яка станом на 4 листопада 2013 року становила 148 412 грн 10 коп., в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на заставлене майно - автомобіль марки "Daewoo Nexia", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, шляхом його продажу та укладення від імені відповідача ними договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, витребування вказаного автомобіля у ОСОБА_6, а також надання їм права (повноваження) на вчинення від імені відповідача усіх дій, необхідних для зняття автомобіля з обліку за місцем обліку, та інших повноважень.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "Вердикт Фінанс" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 3 березня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ТОВ "Вердикт Фінанс", з інших підстав.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "Вердикт Фінанс", суд першої інстанції виходив із того, що у останнього виникло право грошової вимоги до відповідача, проте за відсутності доказів направлення останньому повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, визначеному ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет обтяження є неможливим.

Апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції та вважав, що позивачем не було надано доказів того, що ОСОБА_6 одержав від ТОВ "Вердикт Фінанс" або ПАТ "УкрСиббанк" письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги, за таких обставин не доведено обов'язку відповідача здійснити платежі саме на користь позивача.

Однак з таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 26 вересня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11223887000, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 415 доларів США зі сплатою 12% річних та строком повернення цих коштів до 26 вересня 2014 року. Вказаний кредит було взято на придбання автомобіля марки "Daewoo", модель "Nexia", 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, який згідно цього договору є предметом застави.

20 квітня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до умов якого між ПАТ "УкрСиббанк" відступив на користь ТОВ "Кредекс Фінанс" своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11223887000 від 26 вересня 2007 року.

20 квітня 2012 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ТОВ "Вердикт Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/12-КВ, відповідно до умов якого ТОВ "Кредекс Фінанс" відступило на користь ТОВ "Вердикт Фінанс" своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11223887000 від 26 вересня 2007 року.

Станом на 4 листопада 2013 року заборгованість відповідача становила 148 412 грн 10 коп.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не звернули увагу на те, що позичальник не виконує умови кредитного договору ні первинному, ні новому кредитору та дійшли до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції - з підстав відсутності доказів направлення відповідачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, суд апеляційної інстанції - з підстав неотримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

На наведене суди уваги не звернули та у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не перевірили, чи погашав ОСОБА_6 заборгованість на користь первинного кредитора; не навели підстав неврахування суми заборгованості, визначеної позивачем, отже не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірили доводів та наданих сторонами доказів та фактично ухилилися від вирішення спору по суті. Порушене право кредитора фактично залишилося незахищеним, при тому, що порушення своїх зобов'язань відповідачем не оскаржувалося.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, правовідносини між сторонами не визначені, судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 213, 316 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.