розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання договору іпотеки недійсним; за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2015 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати недійсним договір іпотеки від 18 травня 2007 року, укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ним, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. .

Позов мотивовано тим, що оспорюваний договір був укладений на забезпечення кредитного договору від 18 травня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_9 Зазначав, що при укладенні договору іпотеки банк не вказав про перебування предмету іпотеки у спільній частковій власності, тоді як частки співвласників не були виділені в натурі і без такого виділення не могли передаватись в іпотеку.

У березні 2014 року ОСОБА_7 звернулася з позовом, у якому просила визнати недійсним вищевказаний договір іпотеки, посилаючись на те, що вона не давала згоди на передачу в іпотеку належної їй 1/3 частки квартири, а ОСОБА_4 не мав права передавати в іпотеку як належну їй частку, так і належну йому частку, яка не була виділена в натурі.

Рішенням Святошинського районного суду М.Києва від 11 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2015 року, заявлені позови задоволені.

Визнано договір іпотеки від 18 травня 2007 року недійсним з моменту укладення, зобов'язано ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надати нотаріусу повідомлення про припинення договору іпотеки, зобов'язано нотаріуса зняти заборону відчуження нерухомого майна, виключити з Єдиного реєстру заборон запис про заборону відчуження вказаної квартири, виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою вказаної квартири.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовів відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Задовольняючи позови про визнання договору іпотеки недійсним, суд виходив із порушень вимог закону при його укладенні, оскільки співвласники квартири не надавали у встановленому законом порядку згоди на передачу належних їм часток в іпотеку, а частка позивача в квартирі не була виділена в натурі.

Суд правильно застосував норми ст. ст. 5, 6 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 203, 215, 237, 578 ЦК України, наведені в касаційні скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2015 року залишити без змін.