головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року,

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_6 загалом 23 327 грн 85 коп. заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами у справі 27 вересня 2010 року.

Позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що відповідач належним чином кредитних зобов'язань не виконує, існує кредитна заборгованість, а саме: 14 948 грн 23 коп. борг по кредиту; 5 942 грн 58 коп. борг по процентам; 850 грн борг з комісії за користування кредитом; 500 грн штраф, фіксована частина; 1 087 грн 04 коп. штраф, процентна складова. В добровільному порядку заборгованості ОСОБА_6 не погашає і тому позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 23 327 грн 85 коп. заборгованості за кредитним договором та 243 грн 60 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції керувався ст. 60 ЦПК України і виходив з його недоведеності. Висновки міськрайонного суду ґрунтуються на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між сторонами у справі 27 вересня 2010 року було укладено кредитний договір на підставі умов якого банком зроблено розрахунок заборгованості та в рамках якого позивачем подано даний позов.

Апеляційний суд такі доводи міськрайонного суду визнав не обґрунтованими та встановив, що надані позивачем докази свідчать про те, що між сторонами було укладено договір приєднання шляхом звернення ОСОБА_6 з заявою про приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг", які є загальнодоступним, викладені у стандартній формі і з якими відповідач був ознайомлений, про що свідчить його заява від 25 серпня 2010 року. Оскільки відповідачем не спростовано наявність у нього заборгованості перед позивачем та її розмір, судова колегія апеляційного суду вважала, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі, визначеному ПАТ КБ "ПриватБанк".

З такими висновками апеляційного суду погодитися неможна.

Як зазначено вище, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з даним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_6 кредитну заборгованість саме за кредитним договором від 27 вересня 2010 року.

Матеріали справи не містять копії чи оригіналу тексту кредитного договору, який укладався між сторонами у справі 27 вересня 2010 року, незважаючи на те, що ці обставини підлягають доказуванню позивачем оскільки вони мають значення для ухвалення рішення у справі та їх заперечує відповідач (ч. ч. 1-3 ст. 60 ЦПК України).

Відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження підстави позову, свідчить про помилкове ухвалення апеляційним судом рішення про його задоволення, так як в даному випадку позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях (ст. ст. 58- 61, ст. ст. 213- 214 ЦПК України).

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_6 зазначає, що між ним та позивачем кредитні правовідносини відсутні взагалі, а надана банком копія анкети-заявки про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в "ПриватБанку" заповнювалася ОСОБА_6 25 серпня 2010 року з метою отримання дебетової особистої картки на яку мала зараховуватися заробітна плата останнього, оскільки це була обов'язкова умова юридичної особи до якої ОСОБА_6 влаштовувався на роботу. Факт оформлення ОСОБА_6 25 серпня 2010 року дебетової особистої банківської картки, а не кредитної, підтверджується змістом копії відповідної анкети наданої самим позивачем (а. с. 9 зворот). Крім того, ПАТ КБ "ПриватБанк" не спростував належними та допустимими доказами зазначені доводи відповідача у справі.

Встановлюючи факт наявності між сторонами спору зобов'язань за кредитним договором саме від 27 вересня 2010 року, апеляційний суд безпідставно взяв до уваги додані до позовної заяви копії довідки від 27 вересня 2010 року про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" ОСОБА_6 по договору SAMDN50000036264679, а також копію виписки з Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року (а. с. 10-34).

З копії довідки від 27 вересня 2010 року вбачається, що вона містить інформацію по договору SAMDN50000036264679, копії якого в матеріалах справи не міститься, крім того, така довідка не містить відомостей про особу, яка її підписала. Така довідка не є кредитним договором в розумінні ст. 1054 ЦК України, оскільки вона не містить ознак такого договору.

Докази, що відповідач ознайомлювався з Умовами і Правилами надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року в редакції наданій позивачем суду, також відсутні, оскільки копії таких документів надані ПАТ КБ "ПриватБанк" не містять підпису ОСОБА_6

Оскільки позивачем на підтвердження позовних вимог надано документи які не містять усієї необхідної інформації щодо предмета доказування, то відсутні підстави вважати, що апеляційним судом обґрунтовано встановлено у справі обставини на підставі яких було ухвалено рішення про задоволення позову.

Крім того, апеляційним судом не надано належної правової оцінки тому, що відповідні Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, за умови, якщо вони позичальником не підписувались. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року при розгляді справи № 6-240цс14).

Оскаржуване в касаційному порядку рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях та безпідставно встановлених апеляційним судом обставинах, а тому з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України, оскаржуване в касаційному порядку рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ