розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: адміністрація Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, управління Держкомзему у м. Миколаєві, служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про визнання самовільно збудованою прибудову, усунення порушень при переобладнанні квартири і покладення зобов'язань; за позовом адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради до ОСОБА_5 про вивільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення прибудови за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 січня 2015 року,

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати прибудову до квартири АДРЕСА_2 самочинним будівництвом, що підлягає знесенню та усунути порушення права, допущені відповідачем під час переобладнання вікна на вхідні двері до квартири № 2 та самочинного прокладення каналізаційної труби, зобов'язати ОСОБА_5 відновити первісний вигляд багатоквартирного будинку, згідно плану квартири № 2 в технічному паспорті БТІ, який він мав до зведення прибудови та переобладнання вхідної двері.

В обґрунтування позову зазначала, що здійснення відповідачем самочинного будівництва з 2006 року спірної прибудови та подальшого переобладнання, тягнуть порушення її прав, як власника квартири АДРЕСА_1. Під час будівництва відповідачем самовільно зайнята частина прибудинкової території, зведена прибудова порушує інсоляцію житла позивача.

Посилаючись на положення ст. ст. 15, 16, 376, 382, 383, 386 ЦК України та ст. ст. 100, 189 ЖК України, просила позов задовольнити.

У лютому 2014 року адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради висунула самостійні вимоги щодо предмету спору, просила зобов'язати ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку під самочинно побудованою капітальною прибудовою у дворі по АДРЕСА_2 шляхом її знесення.

Позов мотивовано тим, що спірна прибудова зведена за відсутності проектної документації, суперечить установленим державним нормам, стандартам і правилам, а також місцевим правилам забудови населених пунктів і без належного дозволу.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 листопада 2014 року заявлені позови задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 власним коштом поновити у первісному стані квартиру АДРЕСА_2, шляхом її перебудови у відповідності технічного паспорту КП ММБТІ, а саме: у складі двох кімнат, житловою площею 32,3 кв. м, у тому числі: перша кімната № 5, площею 15,1 кв. м, друга кімната № 6, площею 17,2 кв. м; кухні № 2, площею 5,2 кв. м, вбиральні № 4, площею 1,8 кв. м та коридорів № 3 та № 1, площами 3,2 кв. м та 3,4 кв. м, загальною площею 45,9 кв. м.

Зобов'язано ОСОБА_5 вивільнити самовільно зайняту земельну ділянку у дворі житлового будинку АДРЕСА_2 шляхом реконструкції капітальної прибудови у відповідності технічного паспорту КП ММБТІ, а саме: у складі кухні № 2, площею 5,2 кв. м, вбиральні № 4, площею 1,8 кв. м та коридорів № 3 та № 1, площами 3,2 кв. м та 3,4 кв. м. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені заявлених позовів відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд прийшов до правильного правового висновку, що позивачем не надано належних доказів, що внаслідок здійсненого відповідачем перепланування квартири АДРЕСА_2 порушуються її права, як власника квартири №1 за вказаною адресою.

Рішення суду відповідає вимогам ч. 2 ст. 383 ЦК України.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ