Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 березня 2015 року,

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість по кредитному договору від 23 травня 2006 року на загальну суму 31 244 грн 17 коп., з яких: заборгованість за кредитом 4 896 грн 85 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 24 383 грн 31 коп.; штраф (фіксована частина) 500 грн; штраф (процентна складова) 1 464 грн 01 коп.

Позовні вимоги банк обґрунтував тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами спору кредитного договору ОСОБА_4 23 травня 2006 року отримав кредит у розмірі 4 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % на суму залишку заборгованості за користування кредитом. В порушення умов договору, відповідач зобов'язання належним чином не виконав, тому позивач був змушений звернутися до суду із вказаним вище позовом.

Заочним рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 04 березня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість по кредитному договору від 23 травня 2006 року в розмірі 31 244 грн 17 коп. та 1 212 грн 44 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 березня 2015 року і ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи у справі судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, керувався нормами ст. ст. 524, 525, 526, 533, 1054 ЦК України, та виходив з обґрунтованості позовних вимог, з урахуванням того, що відповідачем розмір кредитної заборгованості не оспорюється, з доказів наданих позивачем вбачається, що термін строку дії кредитної картки визначено, до травня 2013 року, і відповідач цю обставину не спростував, кредитну картку для огляду не надав, до банку із питанням про можливе мирне врегулювання спірних правовідносин не звертався.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 березня 2015 року залишити без змін.