розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Енергоресурси" про визнання наказів про звільнення незаконними та їх скасування, поновлення на попередньому місці роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2015 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що згідно наказу від 15 квітня 2002 року вона була прийнята по переводу на роботу до закритого акціонерного товариства "Енергоресурси" на посаду заступника начальника відділу кадрів. У подальшому, 1 жовтня 2003 року вона була переведена на посаду начальника відділу кадрів та підготовки персоналу, а наказом № 37 від 2 вересня 2013 року була звільнена у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Вважала даний наказ незаконним, оскільки звільнення не було викликане виробничою необхідністю, змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату на підприємстві не відбулося, відповідач не запропонував їй всіх вакантних посад, що були у штатному розпису, на обіймання яких вона могла би претендувати, в тому числі і на новоутворених підрозділах . Зазначала, що незаконними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду.

Просила визнати наказ № 398 від 21 червня 2013 року "Про вдосконалення організаційної структури" в частині "скасування посади начальника відділу кадрів і підготовки персоналом" незаконним та скасувати, визнати незаконним наказ про її звільнення із займаної посади начальника відділу кадрів і підготовки персоналом № 37 від 2 вересня 2013 року та скасувати його, поновити на посаді начальнику відділу кадрів і підготовки персоналом приватного акціонерного товариства "Енергоресурси", стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 46 190,42 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Нікопольсьського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ приватного акціонерного товариства "Енергоресурси" № 37 від 2 вересня 2013 року про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника відділу кадрів і підготовки персоналом.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника відділу кадрів і підготовки персоналом приватного акціонерного товариства "Енергоресурси" з 2 вересня 2013 року.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Енергоресурси" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 26 122,77 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд прийшов до правильного правового висновку, що звільнення позивача ОСОБА_4 відбулося з дотриманням норм п. 1 ст. 40, ст. ст. 43, 49-2 КЗпП України, оскільки мало місце скорочення штату у роботодавця, до звільнення позивачу пропонувались вакантні посади у новоутвореній службі, але вона відмовилась від переводу. Звільнення здійснено за попередньою згодою первинної профспілкової організації.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2015 року залишити без змін.