Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", треті особи: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", публічне акціонерне товариство "Сведбанк" про визнання кредитного договору недійсним,

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір, укладений 06 червня 2008 року між нею та ПАТ "Сведбанк", посилаючись на те, що при його укладенні було порушено вимоги ст.ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 3.8. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168 (z0541-07) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 (z0541-07) , де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач; та надання інформації щодо методики, яка використовувалася банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва, позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки укладений між сторонами правочин відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі й положенням Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , у зв'язку з чим висновок суду про відсутність правових підстав для застосування положень ст.ст. 203, 215 ЦК України є обґрунтованим.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 328 ЦПК України,

Відмовити представнику ОСОБА_2 ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", треті особи: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", публічне акціонерне товариство "Сведбанк" про визнання кредитного договору недійсним.