розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Хмельницької міської поліклініки № 4 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 березня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила визнати її звільнення незаконним, скасувати наказ від 19 серпня 2014 року № 45 про звільнення, поновити на роботі у Хмельницькій міській поліклініці № 4, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона була звільнена з посади завідуючої клініко-діагностичної лабораторії Хмельницької міської поліклініки № 4 на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, оскільки не може виконувати роботу за станом здоров'я.

Вказувала, що стан її здоров'я внаслідок загальних захворювань погіршився і працездатність знизилася, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 15 листопада 2012 року та відповідно до якої їй протипоказані фізичні навантаження, проте зазначені обставини не впливають на займану нею посаду. Зокрема, згідно з довідкою про проходження періодичного медичного огляду від 21 лютого 2014 року та довідкою ЛКК Хмельницької міської поліклініки № 4 від 18 серпня 2014 року її визнано непридатною для роботи за професією "лікар-лаборант", проте звільнено її з посади завідувача клініко-діагностичною лабораторією.

Враховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2015 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 24 березня 2015 року, в задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій. При цьому ОСОБА_4 просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а її представник ОСОБА_6 - ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при звільненні позивачки відповідачем дотримані вимоги трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про відмову в позові ОСОБА_4

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 відхилити, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 березня 2015 року залишити без змін.