Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_4, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Елотек", про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м Києва від 03 лютого 2015 року,

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року в загальному розмірі 3 179 636,11 доларів США, з яких: 2 917 475,95 доларів США - заборгованість по кредиту (виданому траншу); 24 587,15 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована за період з 25 вересня 2008 року по 30 листопада 2012 року; 237 573,02 доларів США - заборгованість по підвищеним процентам за користування кредитом, нарахована за період з 30 вересня 2009 року по 14 травня 2013 року, а також просило стягнути судовий збір у розмірі 3 441 грн.

В обґрунтування позову товариство послалось на те, що 05 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Елопро", а в результаті переведення боргу - товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Елотек", укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти та належним чином використовувати і повернути банку у формі кредитної лінії в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 3 500 000 доларів США до 30 листопада 2012 року.

Відповідно до п. п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору базова кредитна ставка становить 3 mnth Libor плюс 9,7 % в доларах США та 3 mnth Libor плюс 18,7 % за кредитом в доларах США у випадку користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором строк.

Протягом строку дії кредитного договору, сторонами було укладено низку додаткових угод.

Позичальник, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, порушив строки сплати процентів за користування кредитом та повернення кредиту.

05 вересня 2008 року між ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, умовами якого передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, комісій, винагороди, відшкодування збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій передбачених умовами основного договору.

Відповідно до п.1.4 договору поруки, у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

28 травня 2013 року ПАТ "Універсал Банк" до Святошинського районного суду м. Києва подано позовну заяву про стягнення заборгованості з відповідача по кредитному договору від 05 вересня 2008 року. Банк 01 липня 2013 року отримав ухвалу Святошинського районного суду м. Києва про повернення позовної заяви, оскільки місце проживання відповідача не відноситься до Святошинського району м. Києва.

Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що порука встановлена за договором поруки від 05 вересня 2008 року була припинена внаслідок збільшення відповідальності поручителя без його згоди, що є порушенням пункту 2.1 договору поруки яким встановлено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується відповідальність поручителя. Сторонами було обрано такий спосіб погодження змін, внесених до кредитного договору, як укладення додаткових угод. При цьому, послався на те, що позивачем протягом шести місяців від дати настання строку виконання основного зобов'язання, яким є 30 листопада 2012 року, не було пред'явлено вимоги до 30 травня 2012 року, у зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України порука є припиненою. З позовом до Солом'янського районного суду м. Києва банк звернувся лише 21 серпня 2013 року, тобто позов було подано банком із пропуском шестимісячного строку (після 30 травня 2013 року). Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м Києва від 03 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Універсал Банк" просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м Києва від 03 лютого 2015 року і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що доводи представника відповідача про те, що банком було пропущено встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому порука припинилась, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.