Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 24 березня 2015 року,

В липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області, у якому просив в порядку спадкування визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0628 га. по АДРЕСА_1, в м. Ізмаїлі Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що він є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5, яка була власником спірної земельної ділянки на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 14 квітня 2010 року. Правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку знаходяться у відповідача, міська рада його права на спірну землю не визнає, а тому нотаріус не може видати свідоцтво про право власності на спадкове майно оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього. На підставі наведеного ОСОБА_4 просив суд задовольнити позов.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,0628 га. по АДРЕСА_1, в м. Ізмаїлі Одеської області, яка на праві власності належала ОСОБА_5 на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 березня 2015 року рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено у справі нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 09 грудня 2014 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи у справі нове судове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції визнав доводи міськрайонного суду про доведеність і обґрунтованість позову безпідставними, оскільки на момент смерті спадкодавці ОСОБА_5 спірна земельна ділянка на праві власності їй не належала (ст. 125 Земельного Кодексу України), а відтак, у відповідності до вимог ст. 1218 ЦК України, на момент відкриття спадщини право власності на цю землю до спадкової маси не включено і за позивачем не може бути визнано в рамках даного спору.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ