Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Кам'янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділу Державного земельного агентства у м. Енергодарі Запорізької області до Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3, треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, територіальна громада в особі Дніпровської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди нерозподілених земельних часток (паїв), витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою управління Державного земельного агентства у м. Енергодарі Запорізької області на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2014 року,

У березні 2013 року Кам'янсько - Дніпровський міжрайонний прокурор звернувся до суду із указаним позовом в інтересах держави в особі відділу Державного земельного агентства у м. Енергодарі Запорізької області (правонаступником якого є управління Державного земельного агентства у м. Енергодарі Запорізької області), у якому з урахуванням уточнень просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Кам'янсько - Дніпровської районної державної адміністрації від 24 грудня 2012 року № 589, визнати недійсним договір оренди нерозподілених земельних часток (паїв) від 25 грудня 2012 року, витребувати земельну ділянку загальною площею 25,0000 га в умовних кадастрових гектарах вартістю 486 735 грн 41 коп.

На обґрунтування позову зазначав, що Кам'янсько-Дніпровською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку з питань додержання вимог земельного законодавства при передачі нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) в користування, що розташовані на території Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, у процесі якої було встановлено факт прийняття Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області розпорядження 24 грудня 2012 року та укладання на його підставі між відповідачами договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 25 грудня 2012 року. Зазначає, що за результатами вивчення технічної документації зі складання державних актів на право власності на землю громадянами колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Дніпровський" (далі КСП "Дніпровський") Дніпровської сільської ради встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 отримали у власність земельні ділянки, проте відповідно до викопіювання 13 схеми розташування земельних ділянок (паїв), долученої до договору, жодна із вказаних земельних ділянок, що передані в оренду ОСОБА_3, на схемі не розташована. Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки в частині ріллі, а тому не могли передавати в оренду відповідачу ОСОБА_3 як нерозподілені земельні частки (паї). ОСОБА_7 і ОСОБА_4 передали у користування земельні ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" на підставі договорів оренди земельних ділянок від 2 квітня 2008 року, що зареєстровані у Кам'янсько-Дніпровському центрі державного земельного кадастру, що також свідчить про те, що ОСОБА_3 не може використовувати земельні ділянки на підставі договору оренди нерозподілених земельних часток (паїв). Кам'янсько-Дніпровська районна державна адміністрація при прийнятті розпорядження від 24 грудня 2012 року № 589 та передачі земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 порушила вимоги ч. 2 ст. 124 ЗК України, оскільки на підставі договору оренди нерозподілених земельних часток (паїв) передала в оренду землі резервного фонду, що розташовані біля села Мічуріно. Таким чином, ОСОБА_3 на підставі договору оренди нерозподілених земельних часток (паїв) використовує землі резервного фонду, що знаходяться біля села Мічуріно. З посиланням на норми ч. ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України прокурор вважає, що на порушення ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та ст. 20 Закону України "Про землеустрій" оспорюваний договір оренди нерозподілених земельних ділянок укладено між відповідачами без розроблення проекту землеустрою, кадастрового номера земельної ділянки, а тому договір оренди нерозподілених земельних часток (паїв) від 25 грудня 2012 року не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та підлягає визнанню недійсним із застосуванням реституції відповідно до ст. 216 ЦК України, а розпорядження голови Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації від 24 грудня 2012 року № 589 є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2014 року, у задоволенні позову Кам'янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора відмовлено.

У касаційній скарзі управління Державного земельного агентства у м. Енергодарі Запорізької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що земельна ділянка, передана в оренду відповідачу ОСОБА_3, належить до земель колективної власності колишнього КСП "Дніпровський" та розпорядження нею шляхом передачі в оренду відповідає нормам ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", і оскільки вказана земельна ділянка не належить до земель державної чи комунальної власності, норми ст. ст. 116, 124 ЗК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Судами установлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідно до інформації відділу Держземагентства у м. Енергодарі Запорізької області від 20 червня 2014 року № 1123/03-04 землі КСП "Дніпровський" були поділені на земельні частки (паї) членам цього підприємства, а саме: рілля загальною площею 4919,9 га була розподілена між 1 250 чоловік.

24 грудня 2012 року головою Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_11 було видано розпорядження № 589 "Про укладення договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) з громадянином ОСОБА_3.".

Предметом цього договору є встановлення порядку утримування орендарем невитребуваних земельних часток (паїв) при здійсненні господарської діяльності та особливості реалізації орендодавцем своїх прав на невитребувані земельні частки у спільній власності на землю, які він має відповідно до чинного законодавства України. Орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 25,0000 в умовних кадастрових гектарах (рілля), право на яку засвідчено сертифікатами на право на земельну частку (пай) у кількості 7 штук (згідно з додатком 1), яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом на землях колишнього КСП "Дніпровський" на території Дніпровської сільської ради за межами села ОСОБА_12'янсько-Дніпровського району Запорізької області.

25 грудня 2012 року між Кам'янсько-Дніпровською районною державною адміністрацією Запорізької області в особі голови районної державної адміністрації ОСОБА_11, який діє на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) як орендодавцем та громадянином ОСОБА_3, як орендарем, укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв), який зареєстровано в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Дніпровської сільської ради Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області 26 грудня 2012 за № 8.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статей 13, 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 116 ЗК України укладання договору оренди земельної ділянки здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України (2768-14) , або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) .

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, в тому числі в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1, ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); невід'ємною частиною договору оренди є акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, суду слід перевірити доводи позивача про те, що предмет спірного договору оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок був не єдиним масивом землі з визначеними межами, а часткою землі в цілому єдиному масиві без визначення меж в натурі на місцевості, без розроблення проекту землеустрою, кадастрового номера земельної ділянки. Також не звернуто уваги на те, що за умовами оскаржуваного розпорядження та договору оренди невідоме розташування земельної ділянки, відсутній проект відведення земельної ділянки.

Крім того, не звернуто уваги на доводи позивача про те, що відповідно до додатка до оспорюваного договору оренди в оренду ОСОБА_3 передано земельні частки (паї), посвідчені сертифікатами громадян: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які вже реалізували своє право на отримання земельних ділянок у власність та отримали на підставі сертифікатів державні акти про право власності на землю.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними та фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої держадміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу вимог ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу управління Державного земельного агентства у м. Енергодарі Запорізької області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.