Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Закропивного О.В.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина. За життя остання склала заповіт, яким заповіла належне їй майно.

Позивач не проживала разом із спадкодавцем, відповідач її про смерть ОСОБА_5. не повідомила, тому про смерть останньої їй стало відомо лише 30 липня 2014 року з листа нотаріуса.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом державним нотаріусом їй відмовлено у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку.

Вважала, що зазначений строку нею пропущено з поважних причини, тому просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5. у три місяці з дня набрання даним рішенням суду законної сили.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. Зазначав, що необізнаність про смерть спадкодавця, як причина пропуску строку прийняття спадщини не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Проте з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в внаслідок його смерті.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. померла.

Відповідно до заповіту, посвідченого 11 липня 2003 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5. заповідала ОСОБА_3. все належне їй майно. Заповіт у встановленому законом порядку не оскаржено та недійсним не визнано.

У зв'язку з одруженням, ОСОБА_3. змінила прізвище на ОСОБА_3 (а. с. 8).

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Зі спадкової справи померлої ОСОБА_5. вбачається, що інших спадкоємців за заповітом або тих які мають обов'язкову долю в спадщині після смерті ОСОБА_5. не має.

Установлено, що до складу спадкового майна входить ј частини квартири АДРЕСА_1, а інші ѕ часток цієї квартири належить на праві власності ОСОБА_4

Отже, ОСОБА_5. скориставшись своїми правами, передбаченими ст. ст. 1233, 1234 ЦК України, призначила спадкоємця свого майна.

Установлено, що до відповідної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5. звернулася її сестра ОСОБА_4, яка є спадкоємцем за законом другої черги.

Обґрунтовуючи позов про поновлення строку для прийняття спадщини, ОСОБА_3 зазначала, що у серпні 2014 року їй надійшов лист Третьої Київської державної нотаріальної контори від 30 липня 2014 року, з якого їй стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. померла та про складений на її ім'я заповіт.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її .

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1/ у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2/ ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

З обставин справи вбачається, що спадкоємець своєчасно спадщину не прийняв через необізнаність про смерть спадкодавця та наявність заповіту на його ім'я, що унеможливлювало чинити дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, оцінив докази, подані сторонами (ст. 212 ЦПК України) дійшов правильного висновку поважність причин пропуску строку та про задоволення заявленого позову.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, а тому рішення суду відповідає вимогам матеріального права.

Проте всупереч вимогам статей 303, 316 ЦПК України, апеляційний суд переоцінив наявні в справі докази, не витребував нових, не навів належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції та скасував законне рішення суду першої інстанції.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року залишити в силі.