Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання дій незаконними та визнання договору купівлі-продажу кредитного портфеля недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2015 року,

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 18 травня 2007 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено кредитний договір № CNL-502/013/2007, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 50 547,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007 між банком та ОСОБА_4 20 грудня 2010 року укладено договір поруки № SR-502/013/2007.

У подальшому 20 грудня 2010 року між сторонами будо укладено додатковий договір до кредитного договору, яким внесено зміни до частини № 1 кредитного договору, а саме: на період з 20 грудня 2010 року до 17 березня 2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,50 % річних; на період з 18 березня 2011 року до 17 липня 2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 15,67 % річних; з 18 липня 2011 року і до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка - фіксований відсоток + FIDR, де фіксований відсоток складає 9,17 % річних; викладено графік платежів у новій редакції. Надано позичальнику транш в розмірі 682,71 дол. США з метою погашення прострочених платежів.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 27 червня 2012 року б/н за кредитним договором від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007 ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Оскільки в порушення умов кредитного договору погашення частин кредиту та нарахованих за його користування процентів у передбачений графіком повернення кредиту та сплати процентів у строк не виконані, а тому станом на 17 травня 2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007, яка становить 383 440 грн 36 коп., з яких: залишок заборгованості за кредитом в розмірі 337 372 грн 62 коп., відсотки за користування кредитом за період з

21 червня 2012 року по 16 травня 2013 року в розмірі 46 067 грн 74 коп. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, відсотками та пеню.

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_4, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ПАТ "ОТП Банк" про визнання дій незаконними та визнання договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 27 червня 2012 року недійсним.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 18 травня 2007 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено кредитний договір № CNL-502/013/2007, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 50 547,00 дол США.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007 між банком та ОСОБА_4 20 грудня 2010 року укладено договір поруки № SR-502/013/2007.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 27 червня 2012 року б/н за кредитним договором від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007 ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Зазначала, що під час укладання договору кредиту від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007 банк не надав інформації, передбаченої ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", необхідної для вибору кредитної послуги, що в подальшому призвело до збільшення розміру зобов'язань за кредитним договором. Вказувала, що ТОВ "ОТП Факторинг" не надано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доказів про перехід права вимоги за кредитним договором, під час укладання договору купівлі-продажу кредитного портфеля, її згоди не отримували, крім того, зазначала, що під час укладання договору купівлі-продажу кредитного портфеля ТОВ "ОТП Факторинг" не мав необхідного обсягу цивільних прав та діяло в супереч вимогам ст. ст. 60, 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст. 23 Закону України "Про інформацію", Закону України "Про захист персональних даних" (2297-17) . Тому ОСОБА_3 просила визнати незаконними дії ПАТ "ОТП Банк", що передували укладенню кредитного договору від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007, щодо ненадання їй в однозначній, чіткій та зрозумілій формі інформації про умови кредиту, розірвати кредитний договір від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007, укладений між нею та ПАТ "ОТП Банк", та визнати договір купівлі-продажу, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", недійсним.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 травня 2014 року позовні вимоги ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007 в розмірі 383 440 грн 36 коп., з яких: залишок заборгованості за кредитом в розмірі 337 372 грн 62 коп., відсотки за користування кредитом за період з 21 червня 2012 року по 16 травня 2013 року в розмірі 46 067 грн 74 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ПАТ "ОТП Банк" про визнання дій незаконними та визнання договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 27 червня 2012 року недійсним відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 травня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Установлено, що 18 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", був укладений кредитний договір.

Згідно з кредитним договором та на підставі кредитної заявки від 18 травня 2007 року ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 50 547,00 дол. США з терміном остаточного повернення до 18 травня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007 між банком та ОСОБА_4 20 грудня 2010 року укладено договір поруки № SR-502/013/2007.

27 червня 2012 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір кредитного портфеля б/н.

Згідно з вищевказаним договором ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007.

Станом на 17 травня 2013 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 18 травня 2007 року № CNL-502/013/2007 становить 383 440 грн 36 коп., з яких: залишок заборгованості за кредитом в розмірі 337 372 грн 62 коп., відсотки за користування кредитом за період з 21 червня 2012 року по 16 травня 2013 року в розмірі 46 067 грн 74 коп.

У подальшому 20 грудня 2010 року між сторонами будо укладено додатковий договір до кредитного договору, яким внесено зміни до частини № 1 кредитного договору, а саме: на період з 20 грудня 2010 року до 17 березня 2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,50 % річних; на період з 18 березня 2011 року до 17 липня 2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 15,67 % річних; з 18 липня 2011 року і до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка - фіксований відсоток + FIDR, де фіксований відсоток складає 9,17 % річних; викладено графік платежів у новій редакції. Надано позичальнику транш в розмірі 682,71 дол. США з метою погашення прострочених платежів.

Порядок виконання боргових зобов'язань за кредитним договором встановлений пунктом 1.5 (з підпунктами) частини № 2 кредитного договору. Зокрема, відповідно до підпункту 1.5.1 частини № 2 кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до кредитного договору), шляхом безготівкового перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані в порядку, передбаченому кредитним договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений графіком повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. 3 частини № 1 кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка, де фіксований відсоток дорівнює 13,99 % річних. Підпунктом 1.4.1.1 пункту 1.4 частини № 2 кредитного договору передбачено, що у разі використання фіксованої процентної ставки, яка є незмінною на весь строк договору, з розрахунку річної бази нарахування процентів (дванадцять місяців у році). Порядок нарахування процентів врегульовано підпунктом 1.4.1.2. пункту 1.4 частини № 2 кредитного договору, відповідно до якого проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної графіком повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до кредитного договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до п. 1.5. кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 договору поруки, банк може звернутись із вимогою про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором як до позичальника, так і до поручителя чи до обох одночасно. Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі чи в частині.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ОТП "Факторинг Україна", суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вказував на те, що у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_3 утворилась заборгованість, яку вона та ОСОБА_4 як поручитель мають сплатити.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог у зв'язку із недоведеністю.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судів по їх оцінці, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.