розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні будинком, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 02 березня 2015 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні належним їй на праві власності будинком по АДРЕСА_1, а саме: здійснити перебудову покрівлі житлового будинку по АДРЕСА_2 відповідно до проектної документації будівельного паспорта від 27 грудня 1991 року № 405, влаштувавши нахил покрівлі в сторону власного будинку та АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачі зводять дах свого будинку таким чином, що нахил покрівлі направлений в бік її будинку та знаходиться на відстані 20-30 см. З цього приводу вона у грудні 2012 року зверталася до Хустської міської ради та з отриманої відповіді від 14 грудня 2012 року дізналася, що відповідачами здійснюється будівництво з відхиленням від будівельного паспорта № 201/91, розробленого на підставі рішення Виконавчого комітету Хустської міської ради від 27 грудня 1991 року № 405, згідно з яким нахил покрівлі на житловому будинку відповідачів запроектований у сторону АДРЕСА_1 та на територію власного подвір'я. Комісія Хустської міської ради рекомендувала відповідачам негайно припинити будівельні роботи, однак вони цього не зробили. Таке будівництво з відхиленням від проекту створює незручності у належному утриманні її житлового будинку, створює небезпеку пошкодження певних конструкцій будинку (фронтону, стін) внаслідок сходження атмосферних опадів із покрівлі відповідачів та відповідно до ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 02 березня 2015 року, позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснити перебудову покрівлі житлового будинку по АДРЕСА_2 відповідно до проектної документації будівельного паспорта від 27 грудня 1991 року № 405, влаштувавши нахил покрівлі в бік власного будинку та АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Проте оскаржувані судові рішення зазначеним нормам процесуального права не відповідають.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст. 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 згідно з реєстраційним посвідченням від 05 квітня 1967 року, яке зареєстровано в реєстрову книгу № 7 за реєстровим № 2.176, а також довідкою від 15 серпня 2012 року № 1552, виданою Хустським державним підприємством техінвентаризації (далі - Хустське ДПТІ).

Інша Ѕ частини зазначеного житлового будинку відповідно до вищезазначених документів належить чоловіку ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07 лютого 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають по АДРЕСА_2 та будують житловий будинок на підставі будівельного паспорта від 13 січня 1992 року № 201/91, погодженого 20 серпня 1992 року головним архітектором Хустського району, а на підставі дозволу на право виконання будівельних робіт від 19 серпня 1992 року № 201/91 Хустським ДПТІ виготовлено технічний паспорт на будинок від 24 грудня 2012 року, проте виявлено значні відхилення від затверджених проектних рішень, чим порушено вимоги законодавства, а саме ч. 1 ст. 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до акта комісії Виконавчого комітету Хустської міської ради від 29 липня 2013 року про перевірку фактів, викладених у зверненні ОСОБА_3, повторно рекомендовано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 переробити покрівлю відповідно до проектної документації згідно з будівельним паспортом від 27 грудня 1991 року № 405. При цьому комісія надала висновок, що влаштування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покрівлі на житловому будинку по АДРЕСА_2 із нахилом даху в бік належного ОСОБА_3 на праві власності будинку АДРЕСА_1 проведено з відхиленням від проектної документації, що створює незручності у належному утриманні житлового будинку, створює небезпеку пошкодження певних конструктивів будинку - фронтону, стіни, внаслідок сходження атмосферних опадів (дощу, снігу) із покрівлі та відповідно до ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом і передбачає притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

07 лютого 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_2 будується з відхиленням від проектних рішень планування приміщень та конфігурації даху і покрівлі будинку, передбачених будівельним паспортом, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у зв'язку з чим заявлено вимогу про усунення виявлених порушень в установленому чинним законодавством порядку протягом восьми місяців від дати отримання припису.

За таких обставин та з підстав, передбачених ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, суд вважав заявлені позовні вимоги доведеними й обґрунтованими.

Із вказаними висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, при цьому відхилив доводи апеляційної скарги, зокрема про те, що відповідно до п. 3.25 ДБН 360-92 для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м, а будинок відповідачів побудований на відставні більше 1 м від межі земельної ділянки АДРЕСА_1, на будинку влаштовані снігозатримувачі і стоки атмосферних опадів, які запобігають стіканню опадів на територію суміжних ділянок.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, саме на суд як на державний орган покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Однак на порушення вимог ч. 4 ст. 10, ст. ст. 57, 59 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав, зокрема, що стосується необхідності призначення у справі відповідної судової експертизи для з'ясування питання про точне місце розташування житлових будинків сторін та їх відстаней стосовно один одного, а також щодо можливості створення незручностей позивачу у влаштуванні відповідачами даху свого будинку.

Таким чином, на порушення ст. ст. 212, 213 214 ЦПК України (1618-15) суд конкретно не встановив, чи призвело влаштування відповідачами зазначеним вище способом покрівлі свого будинку, хоча і з відхиленням від проектної документації, до порушення прав позивача та яких саме, на підставі чого можна було б стверджувати про створення позивачу перешкод у користування своїм майном.

За наявних у справі доказів передчасним є висновок судів про створення відповідачами позивачу перешкод у користуванні своїм нерухомим майном, а в силу вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212- 215, 303, 315 ЦПК України не дотрималися норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі рішення судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.