розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року,

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління) звернулося до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 29 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в сумі 17 437 доларів США, а він, у свою чергу, зобов'язувався повернути кредит у термін до 29 листопада 2013 року, а також сплачувати відсотки за користування ним та комісійні винагороди.

У забезпечення виконання позичальником договірних зобов'язань 29 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Відповідач ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором не виконав, в результаті чого у нього утворилася заборгованість у сумі 15 141,04 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 29 листопада 2006 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3, укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 17 437 доларів США, а останній у термін до 29 листопада 2013 року зобов'язався використати та повернути їх, а також сплатити відсотки за користування кредитом та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання за визначеними сторонами умовами кредитного договору, щомісячно з 29 грудня 2006 року по 29 листопада 2013 року здійснював погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним ануїтетними платежами у сумі 210 доларів США не пізніше 25 числа місяця. На момент розгляду справи відповідач сплатив 17 437 доларів США, а тому заборгованість в останнього перед банком відсутня.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте ухвала апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. п. 1.1 кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 17 437 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 17 437 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 11,5 % річних та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Відповідач був ознайомлений з умовам кредитного договору та погодився з ними.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим із розрахунку заборгованості чітко вбачається, що позичальником сплачено лише суму кредиту, яка дорівнює 17 437 доларів США, однак ним не сплачені відсотки за користування кредитом, як це передбачено умовами кредитного договору.

Матеріали справи містять листи, надіслані банком на адресу позичальника, з яких вбачається, що ОСОБА_3 повідомлявся про наявну у нього заборгованість та йому пропонувалося здійснити перерахунок графіку погашення кредиту та відсотків та/або пролонгацію строку дії кредитного договору, однак вказані повідомлення залишилися без належного реагування з боку відповідача.

У силу наданих чинним ЦПК України (1618-15) повноважень апеляційний суд міг усунути допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, проте, не спростувавши доводів апеляційної скарги, залишив без змін рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.