розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2015 року,

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 28 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), який є правонаступником акціонерного комерційного банк "ТАС-Комерцбанк" (ДАЛІ - АКБ "ТАС-Комерцбанк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") укладено договір факторингу. 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та товариством було укладено договір факторингу, за умовами якого товариство набуло статусу кредитора за кредитним договором від 15 липня 2008 року, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 50 тис. доларів США зі сплатою 11,9 % річних з кінцевим строком повернення до 15 липня 2017 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якої була квартира АДРЕСА_1, яка належить останньому на праві власності. Оскільки позичальник та майновий поручитель зобов'язання за договорами не виконують, на вимоги кредитора не реагують, утворилась заборгованість у розмірі 881 887 грн 51 коп.

Ураховуючи наведене позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - вказану квартиру.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2015 року, у задоволенні позову ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 згоди на відчуження іпотечного майна не давав і не є особою, на яку поширюється дія Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) , а тому протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) іпотечне майно не може бути примусово відчужене.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір факторингу. 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та товариством було укладено договір факторингу, згідно з яким товариство набуло статусу кредитора за кредитним договором від 15 липня 2008 року, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 За умовами цього договору ОСОБА_4 отримала кредитні кошти у розмірі 50 тис. доларів США зі сплатою 11,9 % річних з кінцевим строком повернення до 15 липня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 15 липня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якої була квартира АДРЕСА_1, яка належить останньому на праві власності.

Оскільки позичальник та майновий поручитель зобов'язання за договорами не виконують, на вимоги кредитора не реагують, утворилась заборгованість у розмірі 881 887 грн 51 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

З огляду на ст. 3 вказаного Закону України він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-58 цс 15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, чинність Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) на час ухвалення рішення є підставою, у разі задоволення позову за наявності для цього підстав, для визначення порядку його виконання, зокрема вказівка на те, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності вказаного Закону.

Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про неможливість ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії цього Закону.

Ураховуючи, що судами не встановлено всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.