Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2015 року,

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 10 липня 2007 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 06/2478к-07, відповідно до якого останньому був наданий кредит в розмірі 21 400 доларів США зі сплатою 14 % річних терміном до 09 липня 2012 року. Відповідач порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 06 серпня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 17 388,69 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 213 839 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2015 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 388,69 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 213 839 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не виконано пропозиції банку з врегулювання заборгованості щодо її сплати, у зв'язку з чим вона не погашена в повному обсязі.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодись не можна.

За вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Судами встановлено, що 10 липня 2007 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 06/2478к-07, відповідно до якого останньому був наданий кредит в розмірі 21 400 доларів США зі сплатою 14 % річних терміном до 09 липня 2012 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 липня 2007 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_3 укладений договір застави, відповідно до якого відповідач передав в заставу банку автомобіль марки "Тойота", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Через порушення графіка погашення заборгованості у травні 2009 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 199 606,18 грн, у зв'язку з чим 25 травня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. було вчинено виконавчий напис № 735 про звернення стягнення на зазначений автомобіль.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з пропозицією врегулювати заборгованість за кредитним договором, в якій запропонував з метою уникнення стягнення заборгованості в розмірі 199 606,18 грн у примусовому порядку сплатити у термін до 05 вересня 2011 року суму в розмірі 59 881,86 грн.

На виконання пропозиції відповідач у визначений термін сплатив позивачу кошти на загальну суму 139 563,28 грн.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Посилання позивача на те, що відповідачем не доплачено 34,59 грн, є безпідставним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були проведені наступні платежі: 04 квітня 2011 року - 10 029,60 грн; 04 травня 2011 року - 9 987,69 грн; 03 червня 2011 року - 9 966,88 грн; 05 липня 2011 року - 9 965,57 грн; 03 серпня 2011 року - 9 964 грн; 02 вересня 2011 року - 9 933,54 грн та 05 липня 2011 року - 10 000 доларів США за квитанцією № 052В601111860011, що в еквіваленті 79 715 грн.

Відповідно до пояснювальної записки касира-операціоніста від 05 липня 2011 року операцію з перерахування коштів у розмірі 10 000 доларів США за квитанцією № 052В601111860011 анульовано у зв'язку з помилкою у сумі операції та помилковим внесенням гривні на валютний рахунок (а. с. 60).

Згідно з п. 24.3, 24.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією. Банки, агенти банків та учасники платіжних систем, які приймають готівку (у тому числі за допомогою платіжних пристроїв) для подальшого її переказу, зобов'язані видати після здійснення операції (у тому числі за допомогою платіжного пристрою) касовий документ (квитанцію/чек тощо), який відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ з питань ведення касових операцій банками України містить усі обов'язкові реквізити касового документа.

Отже, в розумінні зазначених норм переказ на суму 10 000 дол. США є виконаним, що підтверджується касовим документом, засвідченим підписом працівника банківської установи, а отже, відповідач виконав свої зобов'язання за кредитним договором.

Таким чином, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону, і яке, згідно з положеннями ст. 339 ЦПК України підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2015 року скасувати, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.