головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - Успенського Костянтина Миколайовича - на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 лютого 2015 року

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 58 680 дол. США.

20 лютого 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про встановлення розміру ануїтетного платежу у розмірі 539 дол. США.

06 квітня 2009 року між сторонами було укладено ще одну додаткову угоду № 2. Однією з умов цієї угоди було перенесення строків виконання зобов'язань позичальника зі сплатою процентів за кредитним договором, а саме: сплата процентів, нарахованих згідно з умовами кредитного договору за використання кредитних коштів за період з 01 лютого 2009 року по 16 березня 2011 року.

Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого ОСОБА_6 має заборгованість - 71 767,48 дол. США., що в еквіваленті становить 573 637 грн 49 коп., та складається з: 46 985,86 дол. США, що в еквіваленті складає 375 557 грн 98 коп., - заборгованість за кредитом; 21 800,69 дол. США, що в еквіваленті складає 174 252 грн 92 коп., - заборгованість за процентами за користування кредитом; 478,53 дол. США, що в еквіваленті складає 3 824 грн 90 коп., - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 2 502,40 дол. США, що в еквіваленті складає 20 001 грн 69 коп., - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

У зв'язку із зазначеним просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість у розмірі 71 767,48 дол. США., що в еквіваленті складає 573 637 грн 49 коп., та судовий збір.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10 лютого 2015 року, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 11 жовтня 2006 року № 11054795000 у сумі 299 098 грн 48 коп., що станом на 08 квітня 2014 року є еквівалентом 25502,94 дол. США, та судовий збір у сумі 2 990 грн.

У касаційній скарзі представник ПАТ "УкрСиббанк" - Успенський К.М. - порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 11 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_6 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11054795000, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у формі кредитної лінії в іноземній валюті у сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 58 680 дол. США, в порядку і на умовах, визначених кредитним договором.

Відповідно до п. п. 1.4, 1.5 кредитного договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням - для особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або використанням обов'язків найманого працівника), а саме: на споживчі потреби.

Відповідно до п. 1.3.1 договору передбачено, що за користування кредитними коштами, процентна ставка встановлюється у розмірі 11,8 % річних.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2.2, 4.1, 4.2 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути банку кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти, комісії та інші платежі у порядку, терміни та розмірах, що встановлені кредитним договором, але у будь-якому разі не пізніше 10 жовтня 2016 року, якщо тільки не застосовується інший строк повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного строку (достроково) відповідно до умов розділу 11 кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати кредит відповідно до графіка сплати кредиту та процентів, що є додатком 1 до кредитного договору, до 20-го числа кожного місяця, та згідно з п. 1.3.4 кредитного договору було встановлено строк сплати процентів за користування кредитними коштами - з 1 по 15 число кожного місяця.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору пеня нараховується в розмірі подвійної ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

20 лютого 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду 1 до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про: встановлення розміру ануїтетного платежу у розмірі 539 дол. США, день сплати ануїтетного платежу - 20 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплати ануїтетний платіж; зміну кінцевого терміну повернення кредиту за кредитним договором, але не пізніше 10 жовтня 2026 року, якщо тільки не буде встановлений інший строк повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору; перенесення строків виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів за кредитним договором.

06 квітня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду 2, однією з умов якої було перенесення строків виконання зобов'язань позичальника зі сплатою процентів за кредитним договором, а саме: сплата процентів, нарахованих згідно з умовами кредитного договору за використання кредитних коштів в період з 01 лютого 2009 року по 16 березня 2011 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2013 року, що набрало законної сили 03 грудня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа: Національний банк України в особі управління НБУ в Черкаській області, про розірвання договору про надання споживчого кредиту у зв'язку з односторонньою відмовою ПАТ "УкрСиббанк" від виконання умов договору, відшкодування завданих збитків та моральної шкоди встановлено, що ОСОБА_6 звернувся до суду з вимогою розірвати договір у зв'язку із систематичною відмовою в односторонньому порядку кредитора - ПАТ "УкрСиббанк" виконувати п. 9.9 договору, а саме: вести облік сум, які проходять за кредитним договором, у зв'язку із самовільним зарахуванням на поточний рахунок ОСОБА_6 кредитних коштів без його згоди та самовільним розпорядженням цими коштами, введенням в оману споживача - наданням неправдивих виписок, а також у зв'язку із відмовою кредитора брати до уваги первинні документи - квитанції, що видані ОСОБА_6 на підтвердження сплати деяких сум до каси банку, та підлогом сторінок кредитного договору, що виявився підписаним у двох неідентичних примірниках.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 3 ст. 61 ЦПК України, виходив з того, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2013 року встановлено, що позичальником отримано із каси банку кредит у сумі 55 330 дол. США та сплачено на погашення кредиту в касу банку та рахунки для аукціонів НБУ суму 45 506,58 дол. США та 3 282,42 дол. США придбаних на погашення через аукціон; відповідач перебуває у графіку зі сплати тіла кредиту та відповідно до графіка погашення кредиту у позичальника станом на 13 червня 2014 року не існує простроченої заборгованості за кредитним договором, застосування подвійних відсотків на прострочене тіло кредиту та нарахування відсотків на достроково сплачену заборгованість - безпідставне, пеня у доларовому еквіваленті не передбачена п. 7.1 кредитного договору, банк безпідставно вимагає нараховану в валюті на валюту пеню (а не гривневий еквівалент) без врахування офіційного обмінного курсу для кожного місяця окремо.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Між тим, зазначаючи про звільнення від доказування існування зазначених обставин, цивільне процесуальне законодавство не містить норм, які б забороняли подання особами доказів на їх спростування, прийняття таких доказів та дослідження судом в іншій справі.

Звертаючись до суду, банк посилався на те, що на підставі кредитного договору позичальником було отримано кредит у розмірі 58 680 дол. США та у зв'язку неналежним виконанням заборгованість позичальника за тілом кредиту складає 46 985,86 дол. США.

За наявності умов кредитного договору (п. п. 1.4, 1.5) про надання кредиту шляхом зарахування банком коштів на визначений договором поточний рахунок позичальника та обов'язку позичальника повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно з умовами договору на рахунок, визначений у п. 1.2.2 договору, висновок судів про те, що рішенням суду в іншій справі у спорі між тими ж сторонами встановлені суми, які отримав ОСОБА_6 із каси банку як кредитні кошти, та суми, які внесені ОСОБА_6 на погашення кредиту в касу банку та на рахунки для аукціонів НБУ, а тому розмір отриманого позичальником кредиту та розмір грошових коштів, сплачених на погашення заборгованості, не підлягають доведенню при вирішенні цієї справи, є помилковим.

Крім того, вважаючи, що позивачем за кредитним договором отримано із каси банку кредит у сумі 55 330 дол. США та сплачено на погашення кредиту в касу банку суму 45 506,58 дол. США, а тому заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту складає 12 281,54 дол. США, суди допустили арифметичну помилку, оскільки за наведених ним обставин залишок заборгованості за тілом кредиту мав становити 9 823,42 (55 330 - 45 506,58) дол. США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Суди залишили поза увагою те, що додатковими угодами від 20 лютого 2009 року № 1 та від 06 квітня 2009 року № 2 сторони встановили інші умови та терміни погашення заборгованості, ніж ті, що були передбачені кредитним договором та додатком 1 до кредитного договору - графіком сплати кредиту та процентів, тому висновок судів про те, що відповідач перебуває у графіку зі сплати тіла кредиту та відповідно до графіка погашення кредиту у позичальника станом на 13 червня 2014 року не існує простроченої заборгованості за кредитним договором, є помилковим.

Здійснюючи розрахунок заборгованості з процентів за користування кредитними коштами та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди помилково виходили з умов кредитного договору та графіка сплати кредиту та процентів, без врахування інших умов та термінів погашення заборгованості, встановлених додатковими угодами, та не звернули уваги на те, що ануїтетний платіж - це сума грошових коштів, що вже складається з строкових процентів і строкової суми основного боргу.

Від встановлення дотримання позичальником порядку погашення заборгованості відповідно до умов, викладених у додаткових угодах, шляхом сплати ануїтетного платежу 20 числа кожного календарного місяця строку кредитування залежить встановлення наявності підстав для застосування пені відповідно до п. 7.1 договору.

Разом з тим невідповідність розрахунку пені, наданого позивачем, порядку її розрахунку, що визначений кредитним договором, не тягне за собою відмову у позові в цій частині, оскільки суд не позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги в цій частині у належному розмірі.

Порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення суду першої та апеляційної інстанцій не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи в на новий розгляд до суду першої інстанції.