розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом виконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району Чернігівської області до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області, ОСОБА_4, треті особи: Чернігівське районне управління юстиції у Чернігівській області, Улянівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, Чернігівська районна рада Чернігівської області, про визнання недійсними наказів та свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 04 березня 2015 року,

У жовтні 2014 року виконуючий обов'язки прокурора Чернігівського району Чернігівської області звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 24 червня 2014 року № 25-546/14-14-сг, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, площею 0,12 га для індивідуального садівництва;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 29 липня 2014 року № 25-1029/14-14-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального садівництва, розташовану на території Улянівської сільської ради Чернігівського району;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_2, видане 19 серпня 2014 року реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва на території Улянівської сільської ради Чернігівського району;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального садівництва на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, ухвалене 19 серпня 2014 року реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що рішенням Чернігівської районної ради народних депутатів Чернігівської області від 05 липня 1991 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" було затверджено межі територій селищних і сільських рад народних депутатів та їх площі, в тому числі колгоспів, міжгоспів, держгоспів, землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, оборони, землі оздоровчого призначення, лісового та водного фонду, землі запасу райвиконкому, землі запасу сільських і селищних рад народних депутатів, у тому числі визначено землі для колективного випасання худоби. Згідно з додатком № 1 до вказаного рішення за Улянівською (колишня Новоселівська) сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, для потреб громадян у випасанні худоби, була закріплена земельна ділянка загальною площею 110,2 га, яка використовується членами територіальної громади і на даний час. Однак, як встановлено перевіркою, земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_4, сформована за рахунок земель, які використовуються як громадське пасовище.

Вказував, що на порушення ст. ст. 34, 118, 149, 186-1 ЗК України Головним управлінням Держземагенства у Чернігівській області ОСОБА_4 відведено у власність земельну ділянку за рахунок земель, які на момент її відведення перебували у користуванні інших осіб, без їх вилучення у попереднього землекористувача. Крім того, на порушення вимог ст. ст. 186-1, 198 ЗК України, ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" проект землеустрою ОСОБА_4 не погоджувався суміжним землекористувачем -Улянівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, а також органом містобудування та архітектури.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2014 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 04 березня 2015 року, позовні вимоги виконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району Чернігівської області задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 24 червня 2014 року № 25-546/14-14-сг, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, площею 0,12 га для індивідуального садівництва. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 29 липня 2014 року № 25-1029/14-14-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального садівництва, розташовану на території Улянівської сільської ради Чернігівського району. Визнано недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_2, видане 19 серпня 2014 року реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції, на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва на території Улянівської сільської ради Чернігівського району. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального садівництва на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, ухвалене 14 серпня 2014 року реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, ухвалюючи оскаржувані рішення, діяв всупереч чинному законодавству та на порушення інтересів членів територіальної громади Улянівської сільської ради, оскільки відведення ОСОБА_4 у власність земельної ділянки для ведення садівництва за рахунок землі, яка призначена для випасання худоби, без зміни її цільового призначення суперечить вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ні прокурором, ні Улянівською сільською радою не надано доказів про визначення і встановлення меж земельної ділянки для випасання худоби.

Проте, в матеріалах справи наявна довідка по формі 6-зем щодо правового статусу земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_4 (а. с. 26), з якої вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до пасовищ і цільове її призначення в установленому законом порядку не змінювалось.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову прокурора.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.