розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ", третя особа Територіальна державна інспекція України з питань праці в Херсонській області, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання внести запис у трудову книжку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 10 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 04 лютого 2015 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ" (далі - ТОВ "ДІМ"), третя особа Територіальна державна інспекція України з питань праці в Херсонській області, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання внести запис у трудову книжку та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що з 03 липня 2007 року він працював у відповідача на посаді головного інженера.

Наказом ТОВ "ДІМ" від 30 серпня 2013 року його переведено на 0,25 % мінімальної заробітної плати, а від 22 листопада 2013 року було звільнено з роботи у зв'язку з порушенням трудової дисципліни.

ОСОБА_4, посилаючись на те, що згоди на переведення не надавав, при звільненні відповідачем було порушено вимоги ст. 40, 47 КЗпП України, просив визнати незаконними вищевказані накази, поновити його на роботі, зобов'язати ТОВ "ДІМ" внести відомості у трудову книжку, стягнути 14 950 грн заборгованості по заробітній платі та компенсацію за час вимушеного прогулу, а також 10 тис. грн компенсації завданої моральної шкоди.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 10 жовтня 2014 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 04 лютого 2015 року рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов у цій частині задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ДІМ" на користь ОСОБА_4 16 685 грн 71 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 01 вересня 2012 року по 22 листопада 2013 року та 500 грн компенсації завданої моральної шкоди, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "ДІМ" у дохід держави 243 грн 60 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові ОСОБА_4 в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

При вирішенні справи судами встановлено, що 03 липня 2007 року позивача прийнято на роботу до ТОВ "ДІМ" на посаду головного інженера.

Наказом ТОВ "ДІМ" від 30 серпня 2013 року ОСОБА_4 переведено на 0,25 % мінімальної заробітної плати у зв'язку із скороченням виробництва сільськогосподарської продукції та зобов'язано позивача передати директору ТОВ "ДІМ" ОСОБА_5 технічні паспорти на автомобілі, трактори, сільськогосподарську техніку та акти про обсяги спожитої електроенергії до 17 жовтня 2013 року.

17 жовтня 2013 року відповідачем складено акт про те, що 17 жовтня 2013 року головному інженеру ОСОБА_4 було запропоновано надати письмове пояснення з приводу невиконання ним вищевказаного наказу, однак останній відмовився від дачі пояснень.

Наказом директора ТОВ "ДІМ" від 18 жовтня 2013 року ОСОБА_4 оголошено догану у зв'язку із невиконанням вказаного наказу відповідача.

18 жовтня 2013 року ТОВ "ДІМ" складено акт про те, що позивач відмовився від ознайомлення з наказом директора ТОВ "ДІМ" від 18 жовтня 2013 року.

07 листопада 2013 року відповідачем складено акт про відсутність на роботі головного інженера ОСОБА_4

08 листопада 2013 року ТОВ "ДІМ" складено акт про відмову позивача надати будь-які пояснення з приводу відсутності на роботі 07 листопада 2013 року.

Наказом директора ТОВ "ДІМ" від 08 листопада 2013 року ОСОБА_4 оголошено догану у зв'язку із тим, що останній 07 листопада 2013 року на роботу не з'явився, довідок про відсутність на роботі не надав.

16 листопада 2013 року ТОВ "ДІМ" складено акт про відсутність на роботі позивача протягом робочого дня, про наявність поважних причин про відсутність на роботі останній не повідомляв.

18 листопада 2013 року ТОВ "ДІМ" складено акт про відсутність на роботі головного інженера ОСОБА_4 протягом робочого дня - 18 листопада 2013 року, про наявність поважних причин бути відсутнім на роботі позивач не повідомляв.

22 листопада 2013 року ТОВ "ДІМ" складено акт про те, що 22 листопада 2013 року позивачу було запропоновано надати письмове пояснення з приводу відсутності його на роботі 16 та 18 листопада 2013 року, однак останній відмовився від дачі пояснень.

Наказом директора ТОВ "ДІМ" від 22 листопада 2013 року ОСОБА_4 звільнено із займаної посади за порушення трудової дисципліни - прогули.

Розпорядженням директора ТОВ "ДІМ" від 23 листопада 2013 року "Про припинення трудового договору" ОСОБА_4 звільнено з посади головного інженера ТОВ "ДІМ" згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з актом від 23 листопада 2013 року позивач відмовився ставити підпис про ознайомлення з наказом від 22 листопада 2013 року та розпорядженням від 23 листопада 2013 року про припинення трудового договору.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції не встановив порушень ТОВ "ДІМ" вимог трудового законодавства при звільненні позивача та відмовив у позові в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, спірні накази від імені ТОВ "ДІМ" підписані ОСОБА_5 як директором товариства.

Зборами співзасновників ТОВ "ДІМ" від 21 жовтня 2013 року директора ОСОБА_5 відсторонено від займаної посади на період роботи ревізійної комісії.

При цьому під відстороненням від роботи розуміється недопущення працівника на певний термін до роботи, яку він зобов'язався виконувати відповідно до трудового договору.

Таким чином, на час проведення комісією ревізії ТОВ "ДІМ" її директор не мав права здійснювати повноваження керівника цього підприємства.

В матеріалах справи наявний звіт ревізійної комісії, однак відсутні підтвердження про конкретний період її проведення та визначений час завершення, а також про допуск до роботи ОСОБА_5

Отже, без з'ясування факту наявності в ОСОБА_5 повноважень директора ТОВ "ДІМ" на момент видачі спірних наказів про звільнення ОСОБА_4, висновок судів про безпідставність заявлених позовних вимог у частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є передчасним.

При цьому за змістом п. 4 ст. 40 КЗпП України прогулом є, зокрема, відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Разом із тим ОСОБА_4 вказував про те, що ним не було вчинено прогул, а він знаходився на території підприємства та проводив ревізію, оскільки його було включено до складу комісії згідно з рішенням зборів від 21 жовтня 2013 року.

Однак судами вказані пояснення не взято до уваги, через те, що в матеріалах справи відсутні дані про період проведення ревізії, зокрема 16 та 18 листопада 2013 року, разом із тим судами не враховано, що відсутність на цей час даних про завершення комісійної ревізії відповідача так само виключає можливість допуску до роботи директора, що тим самим робить незаконними прийняті ним рішення та вчинені дії від імені ТОВ "ДІМ".

З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню в цій частині з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 10 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 04 лютого 2015 року в частині вирішення вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ", третя особа Територіальна державна інспекція України з питань праці в Херсонській області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.