розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гезь Віра Несторівна, комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2014 року,

У липні 2005 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 17 травня 1999 року за договором купівлі-продажу вона придбала у ОСОБА_8 36/100 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. При оформленні документів для здійснення продажу, була допущена помилка та не зазначено, що відповідачу належить 1/2 частка підвалу, у зв'язку з чим вона не була включена в договір купівлі-продажу. При цьому після укладення договору купівлі-продажу, вона користувалась спірним підвалом, що свідчить про відсутність спору щодо права власності на нього на той час. Перешкоди у користуванні виникли після придбання ОСОБА_6 15/100 частки зазначеного будинку та самовільного переобладнання останньою підвалу.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку загального підвалу літ. А-1, яка є складовою частиною 36/100 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що спірний підвал розташований під будинком є його складовою частиною та не підлягає відокремленню у разі переходу прав власності на житловий будинок. Незважаючи на те, що в договорі купівлі-продажу, укладеному 17 травня 1999 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, спірний підвал не вказаний, він не є самостійним об'єктом прав власності, тому відсутні підстави для визнання цього права за останньою.

Зазначений висновок ґрунтується на положеннях ст. ст. 177, 187 ЦК України, відповідно до яких об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2014 року залишити без змін.