Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Нагорняка В.А., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Одеська залізниця", пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" Державного підприємства "Одеська залізниця", третя особа - виконуючий обов'язки начальника пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" Державного підприємства "Одеська залізниця" Кричун Віктор Петрович, про поновлення на роботі, стягнення незаконно утриманих при звільненні грошових коштів, заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Державного підприємства "Одеська залізниця" на рішення апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця"), пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" Державного підприємства "Одеська залізниця", третя особа - виконуючий обов'язки начальника пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" Державного підприємства "Одеська залізниця" Кричун В.П., про поновлення на роботі, стягнення незаконно утриманих при звільненні грошових коштів, заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач посилався на те, що він працював на Одеській залізниці з 1983 року на посаді провідника пасажирського вагону, а з 15 червня 2009 року працював на вказаній посаді на умовах контракту № 169 строком дії до 15 вересня 2009 року, який був продовжений до 15 вересня 2013 року. Позивач вказував, що 30 липня 2012 року від його імені на ім'я в. о. начальника пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" Одеської залізниці Кричуна В.П. була подана заява про звільнення з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, але вказана заява була написана рукою інструктора ОСОБА_5, який підсів до його вагону 29 липня 2012 року на станції Котовськ. Вказаний інструктор тривалий час залякував його через те, що в його вагоні були виявлені безквиткові пасажири, яких він взяв за вказівкою начальника потягу, та здійснював інший психологічний вплив, через що ОСОБА_3 підписав чисті аркуші. Крім того, його було попереджено, що на чистих аркушах паперу, де знаходились його підписи, буде заява про надання чергової відпустки та про надання відпустки без грошового утримання.

Оскільки вказаними неправомірними діями його було безпідставно звільнено з роботи, позивач на підставі вищевказаного та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним його звільнення з посади провідника пасажирських вагонів пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" Одеської залізниці на підставі наказу від 30 липня 2012 року згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; поновити його на роботі в ДП "Одеська залізниця" в якості провідника пасажирських вагонів пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" ДП "Одеська залізниця"; стягнути з ДП "Одеська залізниця" на його користь оплату за час вимушеного прогулу у сумі 81 021 грн 18 коп.; допустити рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі в ДП "Одеська залізниця" в якості провідника пасажирських вагонів пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" та про стягнення з ДП "Одеська залізниця" на його користь заробітної плати за вимушений прогул за один місяць, тобто у сумі 3 522 грн 66 коп., до негайного виконання; стягнути з Одеської залізниці на його користь незаконно вилучену із його розрахунку грошову суму у розмірі 9 087 грн 65 коп.; стягнути з ДП "Одеська залізниця" на його користь компенсацію за спричинену його незаконним звільненням, безпідставною невиплатою розрахунку при звільнені та затягуванням розгляду справи про поновлення на роботі моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн та стягнути на його користь з ДП "Одеська залізниця" судові витрати у розмірі 17 326 грн 24 коп.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ (розпорядження) від 30 липня 2012 року № ЛВЧДК-3-05/1230 про звільнення ОСОБА_3 згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі в ДП "Одеська залізниця" на посаді провідника пасажирських вагонів пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" ДП "Одеська залізниця".

Стягнуто з ДП "Одеська залізниця" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 106 897 грн 71 коп.

Стягнуто з ДП "Одеська залізниця" на користь ОСОБА_3 незаконно вилучену із його розрахунку грошову суму у розмірі 9 087 грн 65 коп.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді провідника пасажирських вагонів пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" ДП "Одеська залізниця" та в частині стягнення з ДП "Одеська залізниця" на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 3 852 грн 17 коп.

Стягнуто з ДП "Одеська залізниця" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн.

Стягнуто з ДП "Одеська залізниця" на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 17 326 грн 24 коп.

Стягнуто з ДП "Одеська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 629 грн 92 коп.

У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДП "Одеська залізниця", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду вказаним вимогам не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працював на Одеській залізниці з 1983 року на різних посадах.

З 2009 року позивач працював у пасажирському вагонному депо "Одеса-Головна" ДП "Одеська залізниця" на посаді провідника пасажирських вагонів на умовах контракту.

15 червня 2009 року між пасажирським вагонним депо "Одеса-Головна" та ОСОБА_3 було укладено контракт № 169, строком дії до 15 вересня 2009 року. Вказаним контрактом передбачені строк дії, права, обов'язки, умови, відповідальність та додаткові, крім встановлених законом, підстави дострокового його розірвання.

15 вересня 2010 року між пасажирським вагонним депо "Одеса-Головна" та ОСОБА_3 були укладені додаткові угоди до контракту від 15 вересня 2009 року № 169, яким дію контракту було продовжено до 15 вересня 2013 року.

Відповідно до пункту № 4 Протоколу оперативної наради при в.о. начальника пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" від 30 липня 2012 року № ЛВЧД-3-16/349 було вирішено за порушення підпункту "а" пункту 18 контракту (перевезення безквиткових пасажирів) утримати з заробітної плати причетних працівників, згідно з поданими заявами, матеріальний збиток за перевезення безквиткових пасажирів по території Російської Федерації, в тому числі і з ОСОБА_3

30 липня 2012 року начальнику пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" були подані заява про звільнення та заява про утримання з його заробітної плати (штрафу) за допущене порушення.

Наказом від 30 липня 2012 року № ЛВЧДК-3-05/1230 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_3 було звільнено з 30 липня 2012 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

06 серпня 2012 року ОСОБА_3 подав в.о. начальнику пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" заяву про відкликання заяви про звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підпис ОСОБА_3 на заяві про звільнення свідчить про його волевиявлення; відповідачем не допущено порушень трудового законодавства при звільненні позивача, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної школи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що текст заяви про звільнення за згодою сторін та заяви про утримання із заробітної плати штрафу за допущене порушення позивач не писав, що підтверджується висновком судової-почеркознавчої експертизи від 11 квітня 2014 року № 6533/02, що свідчить про необізнаність ОСОБА_3 щодо змісту заяв та відсутність його волевиявлення на звільнення. Крім того, про відсутність волевиявлення позивача на звільнення свідчить його заява про відкликання заяви про звільнення.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Частиною 3 ст. 15 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 764 (764-97-п) . Серед інших категорій працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, цим переліком віднесено і провідників пасажирських вагонів.

Контракт може припинятись за підставами, передбаченими законом. Разом із тим сторони, укладаючи контракт, можуть передбачити додаткові підстави для припинення трудового договору.

При припиненні контракту з підстав, не передбачених в законі, але обумовлених сторонами в контракті, звільнення проводиться за п. 8 ст. 36 цього Кодексу і з посиланням на підставу, передбачену контрактом.

Згідно п. 18 контракту встановлені додаткові підстави припинення та розірвання контракту, а саме встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем було порушено підпункт "а" пункту 18 (встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів) контракту № 169, укладеного 15 вересня 2009 року, що є підставою для припинення та розірвання контракту, тому керівництво пасажирського вагонного депо мало правові підстави для розірвання трудового договору з позивачем. Пленум Верховного Суду в п. 13 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз'яснив, що, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини за трудовим договором, за винятками, встановленими для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (ст. ст. 36, 39, 40, 41 КЗпП України).

Згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є угода сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 липня 2012 року начальнику пасажирського вагонного депо "Одеса-Головна" від імені позивача були подані заява про звільнення та заява про утримання з його заробітної плати штрафу за допущене порушення.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 11 квітня 2014 року № 6533/02 рукописні записи, що починаються та закінчуються словами: "Начальнику пасс.ваг.депо...." - "контракту 30.07.12" в наданих заявах про звільнення та про грошове утримання за порушення - виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Але підпис ОСОБА_3, розміщений на заяві про звільнення - виконаний самим ОСОБА_3, щодо підпису на заяві про утримання, зазначено про неможливість вирішення питання щодо належності підпису ОСОБА_3 чи іншій особі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що підпис на заяві про звільнення за згодою сторін виконано власноручно ОСОБА_3, що свідчить про його волевиявлення. Крім того, 03 серпня 2012 року позивач забрав свою трудову книжку та лише 06 серпня 2012 року написав заяву в якій відмовляється від своїх заяв про звільнення та утримання грошей, що свідчить про те, що позивачу було відомо про його звільнення. Наказ від 30 липня 2012 року № ЛВЧДК-3-05/1230 про звільнення на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін) ОСОБА_3 підписав 30 липня 2012 року без будь-яких застережень

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не допущено порушень трудового законодавства при звільненні позивача.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року скасувати, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.