головуючого Мартинюка В.І. суддів: Кадєтової О.В., Леванчука А.О., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, за касаційною скаргою Васильєва Андрія Олександровича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2014 року,

У жовтні 2013 року ТОВ СП "Нібулон" звернулося до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, посилаючись на те, що відповідно до договору про відповідальне зберігання зерна № 51 від 03 жовтня 2007 року ПАТ "Острозьке ХПП", від імені якого діяв відповідач, прийняло від позивача на зберігання ячмінь в кількості 1 737 143 т, про що свідчить складська квитанція на зерно № 14 від 03 жовтня 2007 року за особистим підписом ОСОБА_6, як керівника зернового складу. Протягом 2008-2009 років ПАТ "Острозьке ХПП" було відвантажено частину ячменя. Проте, залишок, який склав 843 783 т, ПАТ "Острозьке ХПП" не повернуло, чим завдало збитків позивачу в розмірі 1 423 305,01 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року з ПАТ "Острозьке ХПП" на користь ТОВ СП "Нібулон" було стягнуто збитки у зазначеному розмірі. Господарським судом Рівненської області 21 липня 2011 року було видано наказ на примусове виконання вказаного рішення суду № 14/181. Проте, постановою відділу державної виконавчої служби Острозького районного управління юстиції Рівненської області від 16 серпня 2013 року даний наказ було їм повернуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач зазначав, що на момент звернення з вищезазначеним позовом йому стало відомо, що нестача зерна, переданого на зберігання, виникла внаслідок вчинення відповідачем злочину. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2013 року ОСОБА_6, на підставі п. "г" ч. 1 ст. 6 Закону України "Про амністію у 2011 році", було звільнено від кримінальної відповідальності, кримінальну справу закрито, цивільний позов ТОВ СП "Нібулон" залишено без розгляду.

Оскільки відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності, а справу закрито за нереабілітуючими обставинами, просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду, заподіяну злочином, у розмірі 1 423 305,01 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений вище злочин відповідач скоїв під час виконання своїх службових обов'язків, що вказує на те, що шкода, заподіяна його діями повинна бути відшкодована юридичною особою - ПАТ "Острозьке ХПП", яке після такого відшкодування набуде право зворотної вимоги.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що процедура стягнення заборгованості з боржника ПАТ "Острозьке ХПП" триває, доказів про завершення такої процедури позивачем не надано, тому в разі стягнення з відповідача суми нанесених збитків убачається подвійне стягнення грошових коштів на користь ТОВ СП "Нібулон".

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 03 жовтня 2007 року між ТОВ СП "Нібулон" та ПАТ "Острозьке ХПП", в особі директора ОСОБА_6, було укладено договір № 51 про відповідальне зберігання зерна, а саме: 1737,143 т ячменю, на підтвердження чого відповідачем видано складську квитанцію на зерно № 14 від 03 жовтня 2007 року.

Протягом 2008-2009 років частину ячменю було відвантажено ТОВ СП "Нібулон", але 843,783 т залишилось у ПАТ "Острозьке ХПП", які повернуті позивачу не були, чим було завдано останньому збитків у розмірі 1 423 305,01 грн.

Постановою Рівненського Апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року позов ТОВ СП "Нібулон" до ПАТ "Острозьке ХПП" задоволено. Стягнуто з ПАТ "Острозьке ХПП" на користь ТОВ СП "Нібулон" 1 423 305,01 грн збитків, завданих втратою 843,783 т зерна. Вказана постанова набрала законної сили.

21 липня 2011 року видано наказ № 14/181 про примусове виконання зазначеного вище судового рішення, який знаходився на виконанні у відділі Держаної виконавчої служби Острозького районного управління юстиції Рівненської області.

Постановою заступника Острозького міжрайонного прокурора 06 травня 2010 року було порушено кримінальну справу відносно службових осіб ПАТ "Острозьке ХПП" за фактом розтрати чужого майна, а 04 квітня 2012 року змінено обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_6 (службова особа) за неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки ТОВ СП "Нібулон", тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.

Вироком Рівненського міського суду від 23 квітня 2012 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні зазначеного злочину, але в цивільному позові ТОВ СП "Нібулон" до ОСОБА_6 про відшкодування заподіяної злочином шкоди в розмірі 1 423 305,01 грн збитків відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року вказаний вирок, який переглядався за касаційними скаргами заступника прокурора Рівненської області (щодо призначеного покарання) та ТОВ СП "Нібулон" (щодо цивільного позову у кримінальному провадженні), в частині призначеного покарання скасований та справа направлена на новий розгляд. Касаційна скарга ТОВ СП "Нібулон" була залишена без задоволення, так як суд касаційної інстанції вважав, що судами першої і апеляційної інстанцій вірно встановлено, що постановою Рівненського Апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року з тих же підстав задоволено позов цивільного позивача ТОВ СП "Нібулон" до ПАТ "Острозьке ХПП" та стягнуто з відповідача в рахунок відшкодування заподіяної ТОВ СП "Нібулон" шкоди 1 423 305,01 грн через втрату зерна ячменю, яке набрало законної сили. Питання перевірки стану виконання (невиконання) рішення господарського суду не може бути предметом розгляду судів по кримінальній справі, оскільки подвійне стягнення однієї і тієї ж суми збитків (в кримінальній справі та господарській) не допускається.

Постановою Рівненського міського суду від 10 вересня 2013 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "г" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" та кримінальна справа закрита, а цивільний позов ТОВ СП "Нібулон" до ОСОБА_6 про відшкодування заподіяної злочином шкоди залишено без розгляду.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, діями чи бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, покладається на юридичну особу, з якою працівник перебуває у трудових відносинах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що шкода, заподіяна ОСОБА_6, як директором ПАТ "Острозьке ХПП", повинна бути відшкодована саме юридичною особою, з якою останній перебував у трудових відносинах.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи, ПАТ "Острозьке ХПП" перебуває в стані припинення, тобто не є ліквідованим.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.