Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.,

суддів: Кадєтової О.В., Леванчука А.О.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 лютого 2015 року,

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 28 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 300 000 грн зі сплатою 15 % річних строком до 28 грудня 2026 року. На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором, просило позов задовольнити.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. У рахунок погашення заборгованості за договором про надання кредиту № IFA0GI0000004401 від 28 грудня 2007 року в розмірі 323 529 грн 9 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28 грудня 2007 року - будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області 30 серпня 1996 року за № 1-2812, зареєстрованого в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації Івано-Франківської області за № 1278, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предметів іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки з початковою ціною для його подальшої реалізації, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виселено ОСОБА_3 із будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 300 000 грн зі сплатою 15 % річних строком до 28 грудня 2026 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок АДРЕСА_1.

Встановлено, що позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на 23 червня 2014 року складає 323 529 грн 9 коп.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У порушення вимог зазначеної норми цього Закону (898-15) апеляційний суд ухвалюючи рішення та задовольняючи вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та вказуючи спосіб звернення стягнення шляхом надання права укласти від імені іпотекодавця договір купівлі-продажу, не звернув уваги, що рішення суду в цій частині примусовому виконанню не підлягає, тому вказівка в ньому про встановлення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій, помилкова.

Початкову ціну предмета іпотеки, виходячи із способу звернення стягнення на нього, мав визначити суд.

Тому рішення апеляційного суду в частині вирішення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути залишене в силі і підлягає скасуванню.

Оскільки вирішення вимоги про виселення залежить від результатів розгляду позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, то підлягає скасуванню ухвалене апеляційним судом рішення про виселення ОСОБА_3

Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим справа направляється на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.