розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів", комісії з ліквідації державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів" про стягнення заборгованості по заробітній платі, за касаційною скаргою комісії з ліквідації державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів" на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 грудня 2014 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів", комісії з ліквідації державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів" про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовні вимоги мотивував тим, що з 21 лютого 2001 року до 19 січня 2006 року працював на посаді директора державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів".

Наказом № 5-к від 18 січня 2006 року державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України його було звільнено з займаної посади у зв'язку з реорганізацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, зокрема не була виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 23 963 грн 13 коп., яку просив стягнути на свою користь.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23 грудня 2014 року, позов задоволено.

Стягнуто з комісії з ліквідації державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів" на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі

У касаційній скарзі комісії з ліквідації державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів" просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

За правилами ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

З наявної у матеріалах справи довідки державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів" № 26 від 01 листопада 2005 року вбачається, що заборгованість позивача по заробітній платі за період з 21 листопада 2001 року до 01 листопада 2005 року становить 23 963 грн 13 коп.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов вірного по суті висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки при звільненні позивача з ним не було проведено повного розрахунку, а саме не була виплачена наявна заборгованість по заробітній платі.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Суди першої та апеляційної інстанції вірно застосували положення норм матеріального права, й дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову банку.

Доводи касаційної скарги комісії з ліквідації державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів" на увагу не заслуговують й висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу комісії з ліквідації державного підприємства "Ічнянський завод таропакувальних виробів" відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 грудня 2014 року залишити без змін.