розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, орган опіки та піклування Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 6 січня 2015 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визначити місцем проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним.

Позов мотивував тим, що з 2000 року до 2008 року з ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір'ю. Він, як батько, зустрічався з сином, брав участь у його вихованні. У подальшому ОСОБА_4 стала перешкоджати йому брати участь у вихованні сина, а потім зовсім заборонила йому зустрічатись з сином.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 6 квітня 2009 року визначено спосіб участі кожного з батьків у вихованні дитини. Так, ОСОБА_4 визначено побачення та проживання з дитиною ОСОБА_6 у навчальний період з 17 години неділі до 15 години кожної п'ятниці. Літні канікули щотижнево. Послідуючі канікули навпіл. ОСОБА_3 визначено побачення та проживання з ОСОБА_6 у навчальний період з години кожної п'ятниці до 17 години кожної неділі. Літні канікули щотижнево, крім останньої неділі перед початком навчального року. Послідуючі канікули навпіл, крім останніх днів перед початком навчального періоду.

На початку серпня 2013 року син прийшов до нього від матері ОСОБА_4 та відмовився повертатися назад, виявив бажання проживати з ним.

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 пред'явила зустрічний позов, посилаючись на те, що 9 серпня 2013 року на виконання рішення Христинівського районного суду від 6 квітня 2009 року передала сина відповідачу і більше не мала змоги зустрітись з дитиною. Відповідач та його батьки без її згоди залишили сина проживати у селищі Верхнячка Христинівського району Черкаської області, де він з 1 вересня 2013 року почав навчатися у Верхняцькому навчально-виховному комплексі "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ліцей". Вказувала, що коли вона відвідувала сина в школі, то з'ясувала, що ОСОБА_3 та його батьки налаштовують дитину проти неї, а тому син залишився з ними проживати, при цьому категорично відмовляється проживати з нею.

Зазначала, що ОСОБА_3 у селищі Верхнячка Христинівського району постійно не проживає, оскільки працює водієм у ПАТ "Миронівська птахофабрика", що здійснює свою діяльність на території Канівського району, та винаймає житло у с. Синявка, Канівського району Черкаської області, що розташоване на відстані понад триста кілометрів від місця, де на даний час фактично проживає та відвідує навчальний заклад їх син ОСОБА_5.

Просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2014 року заявлені позови залишені без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 6 січня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким визначено місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком ОСОБА_3 у АДРЕСА_2. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із принципу рівності прав і обов'язків обох батьків, надаючи перевагу тому з них, хто може забезпечити найбільш сприятливі умови виховання дитини, принципу 6 Декларації прав дитини (995_384) та вимог положень ч. 2 ст. 160, ст. 161 СК України, за якими місце проживання дитини, що досягла десяти років, визначається за згодою самої дитини.

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Христинівського районного суду від 6 квітня 2009 року визначено способи участі батьків у вихованні сина.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Частиною 1 ст. 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 161 СК України).

Під час розгляду судом спорів щодо місця проживання дитини відповідно до чч. 4, 5 ст. 19 СК України обов'язковою є участь органу опіки і піклування, який також подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно із ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З актів обстеження умов проживання, наданих органом опіки та піклування Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області вбачається, що умови сімей як ОСОБА_3 так і

ОСОБА_4 є задовільними.

Згідно наданих характеристик ОСОБА_3 та ОСОБА_4 характеризується виключно позитивно.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 15 жовтня 2013 року про визначення місця проживання малолітньої дитини, місце проживання малолітнього ОСОБА_6 слід залишити відповідно до рішення Христинівського районного суду від 6 квітня 2009 року.

Декларацією прав дитини (995_384) , прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Визначаючи місце проживання малолітнього ОСОБА_6,

з батьком, апеляційний суд виходив із принципу рівності прав і обов'язків обох батьків, надаючи перевагу тому з них хто може забезпечити найбільш сприятливі умови виховання дитини, принципу 6 Декларації (995_384) та вимог положень ч.2 ст. 160, ст. 161 Сімейного кодексу України, за якими місце проживання дитини, що досягла десяти років, визначається за згодою самої дитини.

Висновок суду підтверджено доказами, поданими сторонами, яким суд дав належну оцінку відповідно до ст. 212 ЦПК України, в тому числі пояснення малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, надані в судовому засіданні, згідно яких останній бажає проживати з батьком, а у вихідні та на канікулах - біля матері. Тобто судом урахована прихильність дитини до одного з батьків.

Ураховуючи викладене рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону та інтересам дитини.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновок суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції згідно ч. 1 ст. 337 ЦПК України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ