розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного банку "Дочірній банк "Сбербанк Росії" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного банку "Дочірній банк "Сбербанк Росії" на рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2014 року,

В лютому 2014 року ПАТ "Дочірній банк "Сбербанк Росії" звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_7, посилаючись на те, що 16 березня 2007 року між ЗАТ "Банк НРБ", правонаступником якого є позивач, та ТОВ "Черкаська птахофабрика" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 63-Н/07, згідно умов кредитного договору банк надав ТОВ "Черкаська птахофабрика" кредит у вигляді кредитної лінії в сумі 34 150 000 грн під 17 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 16 серпня 2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань між банком та відповідачем 29 серпня 2008 року укладено договір поруки.

Посилаючись на те, що боржник не виконує належним чином своїх кредитних зобов'язань, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати кредиту, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_7, як поручителя ТОВ "Черкаська птахофабрика", частину кредитної заборгованості на загальну суму 527257,86 грн.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2014 року позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного банку "Дочірній банк "Сбербанк Росії" заборгованість за кредитним договором № 63-Н/07 від 16 березня 2007 року на суму у розмірі 527257,86 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2014 року скасовано заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2014 року.

Ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2007 року між ЗАТ "Банк НРБ", правонаступником якого є ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії" та ТОВ "Черкаська птахофабрика" був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 63-Н/07, за умовами якого позичальнику був наданий кредит в сумі 19150000,00 грн на строк користування до 15 березня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 17 % річних.

Однак, як встановлено судами, доказом відповідальності ОСОБА_7 за виконання зобов'язання ТОВ "Черкаська птахофабрика" за договором про відкриття кредитної лінії № 63-Н/07 від 16 березня 2007 року, ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" надано договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_7 є поручителем по договору про відкриття кредитної лінії номер 63-Н/07/14/ЮО, що укладений між кредитором та боржником, але із зазначенням граничного ліміту кредитування 34150000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 18 % та з встановленням строку повернення кредиту до 16 серпня 2013 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позивачем при зверненні до суду не надано доказів наявності поруки ОСОБА_7 за договором про відкриття кредитної лінії № 63-Н/07 від 16 березня 2007 року, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за невиконання зобов'язань ТОВ "Черкаська птахофабрика" за вказаним кредитним договором.

При цьому, суд обґрунтовано послався на те, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 26 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2012 року, відмовлено у позові ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, у зв'язку з тим, що банком не надано доказів наявності поруки ОСОБА_7, зокрема, за договором про відкриття кредитної лінії № 63-Н/07 від 16 березня 2007 року.

Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

До висновків у справі суд апеляційної інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в скарзі доводи не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а фактично зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду апеляційної інстанції з їх оцінки.

За таких обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ