розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Ромалекс" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року,

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства "Ромалекс" (далі - ПП "Ромалекс") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 2 квітня 2012 року вона працювала у ПП "Ромалекс" на різних посадах та 9 січня 2014 року була звільнена з посади діловода за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та посадовою інструкцією. Указувала на те, що виконувала свої обов'язки згідно з вказівками керівництва, оскільки процедура отримання інформації в Рубіжанському секторі УДМС України в Луганській області не визначена. Нею допускались помилки, проте вона їх виправляла. 17 грудня 2013 року її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання трудових обов'язків у вигляді догани. Вважає накази про накладення дисциплінарного стягнення від 17 грудня 2013 та звільнення від 9 січня 2014 року незаконними.

Крім того, позивачка зазначала, що неправомірними діями відповідача по порушенню трудових прав їй завдано моральну шкоду, у відшкодування якої просила стягнути 50 тис. грн.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи в позові виходив із того, що звільнення ОСОБА_3 з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків проведено відповідно до вимог закону.

Проте погодися з такими висновками судів не можна.

Судами установлено, що з 2 квітня 2012 року ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ПП "Ромалекс".

Наказом (розпорядженням) від 1 лютого 2013 року ОСОБА_3 переведено на посаду діловода.

Наказом директора ПП "Ромалекс" від 17 грудня 2013 року за неналежне виконання та порушення трудових обов'язків ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Наказом директора ПП "Ромалекс" від 9 січня 2014 року ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України працівник може бути звільнений за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно з ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів

стягнень згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України належать: догана та звільнення. Звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України суд повинен з'ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7,8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п. 23 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України за передбаченими п.3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З матеріалів справи вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни застосовано до ОСОБА_3 за порушення, вчинені нею до застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яка була оголошена 17 грудня 2013 року, а саме за те, що 10 грудня 2013 року та 13 грудня 2013 року було встановлено факти несвоєчасного внесення діловодом ОСОБА_3 змін до книги руху населення по житловому фонду підприємства, бази даних (картки форми А і Б)) осіб, які зареєстровані/зняті з реєстрації по житловому фонду, який знаходиться на обслуговуванні у підприємства, що стало наслідком неналежного виконання та порушення своїх посадових обов'язків, закріплених у п.п. 3.1, 3.3, 3.5, 3.8, 3.10 Посадової інструкції діловода, несумлінне ставлення до їх виконання.

Доказів про те, що після 17 грудня 2013 року (видання наказу про оголошення догани) і до видання наказу про звільнення 9 січня 2014 року позивач вчинила дисциплінарний проступок, відповідачем не надано.

Також при вирішенні спору суди не врахували, що при оспорені до суду наказу про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України суд зобов'язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку, не надали оцінки доводам ОСОБА_3 про незаконність наказу від 17 грудня 2013 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання та порушення трудових обов'язків.

За таких обставин судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, тому відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.