головуючого Горелкіної Н.А., суддів: Євтушенко О.І.., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за скаргами ОСОБА_6 на дії Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області про арешт майна боржника, за касаційною скаргою Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 12 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду зі скаргами, у яких зазначала, що постановою державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції (далі - Уманський МВ ДВС Уманського МРУЮ) Грачової І.В. від 04 травня 2012 року накладений арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_8 Постановами державного виконавця Уманського МВ ДВС Уманського МРУЮ Бобровської І.Б. від 03 березня 2014 року накладений арешт на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_8; квартиру АДРЕСА_3, що належить боржнику ОСОБА_8; земельну ділянку, кадастровий № 7110800000:02:006:0270 № 3-1071, державний акт серії ЯД № 756451, що належить боржнику ОСОБА_8 Заборонено ОСОБА_8 здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить йому як боржнику за вищевказаними адресами.

Так як арешти на все майно боржника учинені без урахування її частини як дружини та арештовано належне їй майно, просила скасувати вказані постанови.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 12 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2014 року, скаргу задоволено.

Скасовано постанову державного виконавця Уманського МВ ДВС Уманського МРУЮ Грачової І.В. від 04 травня 2012 року № 32045992 про арешт майна боржника ОСОБА_8 та оголошення заборони на його відчуження, а саме на квартиру АДРЕСА_3.

Скасовано постанову державного виконавця Уманського МВ ДВС Уманського МРУЮ Бобровської І.Б. від 03 березня 2014 року № 32045992 про арешт майна боржника ОСОБА_8 та оголошення заборони на його відчуження, а саме на квартиру АДРЕСА_3.

У касаційній скарзі Уманський МВДВС Уманського МРУЮ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарг.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи скарги, суди керувалися тим, що за поданням державного виконавця частка майна боржника судом не визначалася, тому реалізувати арештоване майно ОСОБА_8 з метою виконання судового рішення не є можливим.

Із такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Уманському МВ ДВС Уманського МРУЮ знаходиться виконавчий лист від 26 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 аліментів на дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 тис. грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а. с. 150).

Постановою державного виконавця Уманський МВ ДВС Уманського МРУЮ Грачової І.В. від 04 травня 2012 року у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду про стягнення аліментів та ухиленням від сплати боргу з метою забезпечення виконання рішення суду накладений арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_8 (а. с. 68).

Постановами державного виконавця Уманського МВ ДВС Уманського МРУЮ Бобровської І.Б. від 03 березня 2014 року у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду про стягнення аліментів та ухиленням від сплати боргу накладений арешт на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_8; квартиру АДРЕСА_3, що належить боржнику ОСОБА_8; земельну ділянку, кадастровий № 7110800000:02:006:0270 № 3-1071, державний акт серії ЯД № 756451, що належить боржнику ОСОБА_8 (а.с. 4446).

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закону) у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду.

Таким чином, державні виконавці діяли відповідно до вимог Закону та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) .

Разом з тим відповідно до ст. 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Із довідки відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Умані Черкаської області від 05 березня 2014 року № 319/08-02-02-12 вбачається, що шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зареєстрований 28 травня 1993 року (а. с. 84, 134).

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 17 листопада 2009 року (а. с. 120).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Таким чином вказана Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, на яку державним виконавцем накладений арешт, не є спільною сумісною власністю подружжя у розумінні ст. 60 СК України, оскільки є особистою приватною власністю ОСОБА_8

Квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 квітня 2011 року (а. с. 121122).

Земельна ділянка площею 0,0306 га по АДРЕСА_3, кадастровий № 7110800000:02:006:0270, державний акт серії ЯД № 756451, належить ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 квітня 2011 року (а. с. 123124).

Оскільки належних доказів про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 матеріали справи не містять, Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 та Ѕ частини земельної ділянки по АДРЕСА_3 належить стягувачу ОСОБА_6

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" (v0006740-14) роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст. ст. 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суди залишили поза увагою, що ОСОБА_6 не зверталася до Уманського МВ ДВС Уманського МРУЮ з відповідними заявами та у матеріалах справи відсутні відомості про звернення ОСОБА_6 до суду з позовом про виділення частки зі спільної сумісної власності подружжя та про визнання права власності на вказане майно і звільнення його з-під арешту.

Суди не визначилися з характером спірних правовідносин, не встановили фактичних обставин справи, неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, тому судові рішення належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області задовольнити частково.

Ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 12 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.