Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, зобов'язання переведення на іншу роботу, зобов'язання нарахування та оплати страхових внесків, внесення відомостей про пенсійні нарахування,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року,

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" (далі - ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу"), який в процесі розгляду справи уточнив, та остаточно просив визнати звільнення незаконним; зобов'язати відповідача скасувати наказ від 08 травня 2014 року № 77-к; поновити його на посаді головного фахівця з автоматизованих систем керування відділу проектування систем керування технологічними об'єктами газотранспортної системи відділення проектування систем керування; зобов'язати відповідача перевести його на посаду інженера-електрика служби автоматики, контрольно-вимірювальних приладів та телемеханіки компресорної станції "Пролетарська" Шебелинського лінійно виробничого управління магістральних газопроводів Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та нарахувати і здійснити оплату страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України з нарахованої йому заробітної плати з моменту незаконного звільнення, тобто з 08 травня 2014 року, відобразивши відповідні нарахування страхових внесків в щомісячній звітності до Пенсійного фонду України.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наказом № 77-к від 08 травня 2014 року його було звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказав, що він є інвалідом ІІ групи, а тому має переважне право залишення на роботі, при цьому його освіта та досвід роботи відповідають багатьом вакантним посадам, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого суду, позивач звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою, в прохальній частині якої просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на несвоєчасне отримання копії оскаржуваного рішення.

Ухвалою судді апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху, визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та надано строк для подання заяви про поновлення строків протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою судді апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року з урахуванням ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах цього ж суду від 29 грудня 2014 року про виправлення описки відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 серпня 2014 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що вказаних в ухвалі суду від 03 вересня 2014 року недоліків не усунуто, а в поясненнях ОСОБА_3 щодо пропуску строку зазначені ті ж самі підстави, що були визнані судом неповажними, і нових доказів поважності причин пропуску строку ним не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦПК України рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2014 року місцевим судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою 28 серпня 2014 року, про що свідчить відтиск штемпеля поштового зв'язку на конверті, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження, встановленого законом (а. с. 129).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 3 ст. 294 ЦПК України апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.

ОСОБА_3, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду від 13 серпня 2014 року, посилався на те, що повний текст судового рішення йому не надсилався, а був отриманий його представником лише 18 серпня 2014 року, і ця обставина підтверджується наявною в матеріалах справи заявою представника позивача - ОСОБА_4 - від 14 серпня 2014 року про видачу копії рішення суду першої інстанції з відміткою про її отримання 18 серпня 2014 року (а. с. 112).

Апеляційний суд, визнавши вказані позивачем причини пропущення строку на апеляційне оскарження неповажними, відповідно до вимог ч. 3 ст. 297 ЦПК України залишив апеляційну скаргу ОСОБА_3 без руху, надавши останньому строк для обґрунтування поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду з інших підстав.

На виконання ухвали апеляційного суду від 03 вересня 2014 року ОСОБА_3 направив до суду апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку та посиланням на несвоєчасне отримання копії оскаржуваного рішення; при цьому позивач пояснив, що до отримання повного тексту рішення він не мав можливості належним чином обґрунтувати апеляційну скаргу (а. с. 141-145).

Проте, визнавши причини пропущення строку на апеляційне оскарження неповажними та дійшовши висновку про відсутність підстав для його поновлення, апеляційний суд не взяв до уваги, що ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою в десятиденний строк з дня отримання копії повного тексту оскаржуваного рішення, а ЦПК України (1618-15) не містить вичерпного переліку поважності причин пропущення строку на оскарження, вони оцінюються у кожній конкретній справі, виходячи із фактичних обставин.

Зокрема, сама по собі присутність сторони під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення без своєчасного отримання повного тексту судового рішення унеможливлює як визначення необхідності подання апеляційної скарги, так і її мотивування, що є обов'язковим елементом апеляційної скарги згідно з вимогами ст. 295 ЦПК України.

З огляду на викладене колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд на вищевказане уваги не звернув, не врахував, що позивач виконав вказівки суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги та звернувся до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, не перевірив належним чином доводів ОСОБА_3 та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, чим позбавив позивача права на апеляційне оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

За викладених обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.